Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
місцевий суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 4 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 7 років. На підставі статей 71, 72 КК до цього покарання суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду від 16.02.2023 та визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Зарахував в строк відбування покарання строк його попереднього ув’язнення з 29.06.2017 по 25.02.2020 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
Апеляційний суд змінив цей вирок, виключивши з нього посилання на зарахування обвинуваченому відбутої частини покарання за вироком апеляційного суду від 16.02.2023 з 29.06.2017 по 25.02.2020, коли він перебував під вартою у зв’язку із провадженням по цій справі.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд, виключивши з вироку рішення про зарахування засудженому відбутої частини покарання за попереднім вироком, погіршив його становище, тому це рішення мало бути ухвалене у формі вироку. Крім того, у мотивувальній частині ухвали апеляційний суд зазначив про необхідність скасування вироку, однак прийняв рішення про його зміну.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що апеляційний суд безпідставно не зарахував засудженому в строк покарання строк його попереднього ув’язнення відповідно до ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015.
Позиція ККС
скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
ККС встановив, що у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду не дотримався форми судового рішення, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
ККС вказав, що не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув’язнення може бути зараховано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК. Такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув’язнення.
Тому колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про необхідність зарахування засудженому в строк покарання строк його попереднього
ув’язнення з 29.06.2017 по 25.02.2020, адже тримання під вартою у згаданий
період до засудженого було застосовано в межах іншого кримінального
провадження, за результатами розгляду якого постановлено обвинувальний
вирок.
У цьому провадженні апеляційний суд усунув допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виключивши з вироку повторне зарахування строку попереднього ув’язнення у вказаний період.
Разом із тим ККС погоджується з прокурором, що прийняте судом апеляційної інстанції рішення вплинуло на призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі через збільшення його кінцевої тривалості, а тому погіршило його становище. Водночас рішення апеляційного суду, яким виключається з резолютивної частини вироку місцевого суду рішення про застосування щодо особи положень ч. 5 ст. 72 КК, повинно ухвалюватися судом апеляційної інстанції у формі вироку.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 04.06.2024 у справі №523/11745/22 (провадження № 51-6949км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/119618757
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
