З метою захисту свого особистого немайнового права, у тому числі права на ділову репутацію, юридична особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження на підставі абзацу 3 частини четвертої статті 277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, достовірно невідома.
11 грудня 2023 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (далі – ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс») у справі за заявою ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» про встановлення факту недостовірності інформації, за участю заінтересованих осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, інтернет-видання «368.MEDIA Український антикорупційний портал».
Суди встановили, що на обґрунтування заявлених вимог ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» посилалося на те, що в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_6 була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9», в якій міститься недостовірна інформація щодо нього. Оскільки визначити власника вебсайта та автора статті заявнику неможливо, виникла необхідність встановити факт неправдивості спірної інформації в порядку окремого провадження.
Рішенням районного суду заяву задоволено. Апеляційний суд скасував рішення суду й відмовив у задоволенні заяви, оскільки не вдалося встановити власника вебсайту чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу.
Передаючи справу на розгляд Об’єднаної палати, колегія суддів Касаційного цивільного суду зауважила, що у практиці Верховного Суду сформувалося два підходи щодо застосування абзацу 3 частини четвертої статті 277 ЦК України, а саме, чи може юридична особа звертатися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду зауважила, що якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації (абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України).
Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (частина перша статті 91 ЦК України).
Юридична особа має право на ділову репутацію, і таке право по своїй суті не може належати тільки фізичній особі.
З метою захисту свого особистого немайнового права, в тому числі права на ділову репутацію, юридична особа може застосовувати як загальні способи захисту (глава 3 ЦК України), так і спеціальні способи захисту особистих
немайнових прав, які передбачені у главі 20 ЦК України, зокрема вимагати
спростування поширеної недостовірної інформації, дати відповідь на цю інформацію тощо.
З урахуванням принципу розумності абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України потрібно тлумачити в контексті змісту частини першої статті 91 ЦК України та частини першої статті 94 ЦК України. Тобто оскільки юридична особа, хоча вона і є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, юридичній особі належить право на ділову репутацію, то для захисту цього права юридична особа може звернутися до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
У цій справі аналіз постанови апеляційного суду свідчить, що єдиною підставою для відмови в задоволенні вказаної заяви апеляційний суд зазначив відсутність відомостей про власника вебсайту чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу.
При цьому відсутність відомостей про особу, яка поширила недостовірну інформацію, саме і є підставою для розгляду заяви про встановлення факту
недостовірності інформації в порядку окремого провадження за правилами,
визначеними розділом IV ЦПК України. Якщо під час розгляду справи в порядку
окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір,
стане відома, то суд залишає заяву без розгляду й роз’яснює заінтересованим
особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Встановивши відсутність відомостей про власника вебсайту чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу, апеляційний суд не надав
оцінки оспорюваній інформації на предмет її достовірності, при цьому не з’ясувавши по суті, чи не є заінтересовані фізичні особи, яких заявник зазначив у заяві, власниками вебсайту або розповсюджувачами (авторами) відповідного матеріалу.
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.
З урахуванням викладеного Об’єднана палата відступила від висновку щодо застосування норм права (абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України, частина перша статті 91 ЦК України, частина перша статті 94 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у таких постановах Верховного Суду: у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 373/1890/19
(провадження № 61-6525св20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року в справі № 754/311/23 (провадження № 61-7239св23).
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/115750120.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
