Вища рада правосуддя повністю скасувала рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 9 грудня 2020 року № 3439/3дп/15-20 про притягнення судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна Михайла Миколайовича до дисциплінарної відповідальності.
Про це повідомляє ВРП.
Нагадаємо, що вказаним рішенням до судді було застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Так, до Вищої ради правосуддя 19 червня 2020 року за вхідним № К-3748/0/7-20 надійшла дисциплінарна скарга Кіпріч А.К. в особі адвоката Капустіна В.В. на дії судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна М.М. під час здійснення правосуддя у справі № 922/721/20.
У дисциплінарній скарзі Кіпріч А.К. зазначено, що суддя Східного апеляційного господарського суду Слободін М.М. умисно істотно порушив норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також допустив поведінку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів та інших учасників судового процесу.
На підставі викладеного у скарзі висловлено прохання притягнути суддю Слободіна М.М. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя вказану скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Матвійчуку В.В. для проведення перевірки.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Матвійчук В.В. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна М.М.
Ухвалою від 19 серпня 2020 року № 2424/3дп/15-20 Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна М.М. з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини та основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначені на 21 жовтня, 4 листопада, 9 грудня 2020 року, суддя Слободін М.М., скаржник та адвокати були повідомлені своєчасно та належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарного провадження, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, сторонам запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.
15 жовтня 2020 року на адресу Вищої ради правосуддя від судді Слободіна М.М. надійшло клопотання про участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 21 жовтня 2020 року в режимі відеоконференції.
20 жовтня 2020 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя від судді Слободіна М.М. та його представника – адвоката Бойка Д.В. надійшли клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи, призначеного на 21 жовтня 2020 року, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
На засідання Дисциплінарної палати 21 жовтня та 4 листопада 2020 року суддя Слободін М.М., скаржник Кіпріч А.К. та її адвокат Капустін В.В. не прибули. Кіпріч А.К. та її адвокат про причини неявки не повідомили.
У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 4 листопада 2020 року представник судді – адвокат Бойко Д.В. узяв участь у режимі відеоконференції. Для з’ясування додаткових обставин справи розгляд дисциплінарної справи відкладено.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 листопада 2020 року № 3159/3дп/15/20 продовжено строк розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна М.М.
На засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2020 року суддя Слободін М.М. не з’явився. Листом від 7 грудня 2020 року представник судді – адвокат Бойко Д.В. повідомив, що представлятиме інтереси Слободіна М.М., оскільки суддя перебуває у відпусті і не братиме участі на засіданні дисциплінарного органу.
Крім цього, 2 грудня 2020 року на електронну адресу Вищої ради правосуддя надійшла заява представника скаржника Кіпріч А.К. – адвоката Капустіна В.В. про участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2020 року в режимі відеоконференції.
У засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2020 року в режимі відеоконференції взяли участь представник скаржника Кіпріч А.К. – адвокат Капустін В.В. та представник судді Слободіна М.М. – адвокат Бойко Д.В.
Представник скаржника – адвокат Капустін В.В. підтримав зазначені у дисциплінарній скарзі доводи та просив притягнути суддю Слободіна М.М. до дисциплінарної відповідальності.
Представник судді Слободіна М.М. – адвокат Бойко Д.В. вказав про відсутність у діях судді Слободіна М.М. дисциплінарного проступку та, відповідно, відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Просив відмовити у притягненні судді Слободіна М.М. до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження стосовно нього.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Матвійчука В.В., пояснення представника скаржника та представника судді, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Східного апеляційного господарського суду Слободіна М.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Слободін Михайло Миколайович Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначений суддею Дзержинського районного суду міста Харкова, Указом Президента України від 13 квітня 2005 року № 638/2005 призначений заступником голови Дзержинського районного суду міста Харкова, Постановою Верховної Ради України від 15 січня 2009 року № 887-VI обраний на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова безстроково, Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2020 року № 2513-VI обраний на посаду судді Харківського апеляційного господарського суду, Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 295/2018 переведений на посаду судді Східного апеляційного господарського суду.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року задоволено заяву Кіпріч А.К. про забезпечення позову з урахуванням заяви про зміну предмета позову у справі № 922/721/20.
Вказаною ухвалою суду заборонено будь-яким органам та особам, що є суб’єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого нерухомого майна:
нежитлові приміщення №№ 16, 16а, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 24а, 24б (літ. «Ю-1») загальною площею 460,3 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна _____________;
нежитлові приміщення №№ 1, 1а, 1б, 1в, 1г, 2, 2а, 2б, 3, 3а, 3б, 3в, 4, 5, 6, 7, 7а, 8, 9,10, 11, 12, 13, 13а, 13б, 14, 15, 15а, 15б, 15в, 15г, 24в, 25, 25а, 26, 27, 27а, 27в, 27г, 27д, 27е, 27ж, 27з, 27и, 27к, 28, 29, 29а, 29б, 29в (літ. «Ю-1») загальною площею 1929,0 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ________;
нежитлова будівля (літ. «Ю-2-5») загальною площею 21468,0 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 44-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ________;
нежитлова будівля (літ. «Я-2») загальною площею 19886,3 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ________;
нежитлові приміщення загальною площею 6021,3 кв. м, а саме: підвалу №№ 16, 17; 2-го поверху – №№ 9-:-11, 14-:-24, 25; 3-го поверху – №№ 1–14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21; 4-го поверху – №№ 1–7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22; технічного поверху – №№ 1–6, загальною площею 6021,3 кв. м (літ. «Ю-4») за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 44-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна ________;
нежитлова будівля літ. «АА-4» загальною площею 15443,3 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 44-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна __________.
Вказане майно належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АКСІОМА» (далі – ТОВ «АКСІОМА»).
У судовому рішенні також зазначено, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 6 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «АКСІОМА» про скасування заходів забезпечення позову у справі № 922/721/20.
Не погоджуючись із ухвалою суду від 19 березня 2020 року про забезпечення позову, ТОВ «АКСІОМА» оскаржило її до суду апеляційної інстанції.
Східний апеляційний господарський суд (головуючий суддя Слободін М.М., судді Сіверін В.І., Терещенко О.І.) 21 квітня 2020 року ухвалив:
«1. Поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.
2. Відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 922/721/20.
3. Учасникам справи встановити строк до 04.05.2020, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
4. Призначити справу до розгляду на “12” травня 2020 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 115.
5. Зупинити дію ухвали Господарського суду Харківської області від 19.03.2020 у справі № 922/721/20.
6. Повідомити сторони про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні.
7. Запропонувати учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутності представника) шляхом своєчасного повідомлення суду.
8. Явку представників учасників справи визнати необов’язковою.
9. Повідомити учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв’язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».
10. Повідомити, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/».
Ухвалою від 7 травня 2020 року суд за власною ініціативою виправив описку в резолютивній частині ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року у справі № 922/721/20, виключивши з тексту резолютивної частини пункт 5.
Оскаржуючи дії судді Слободіна М.М. до Вищої ради правосуддя, Кіпріч А.К. зазначає, що колегія суддів Східного апеляційного господарського суду під головуванням судді Слободіна М.М. вийшла за межі своїх повноважень під час постановлення ухвали від 21 квітня 2020 року у справі № 922/721/20 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в частині зупинення дії ухвали Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року.
На думку скаржника, незаконне зупинення дії ухвали про забезпечення позову могло сприяти відчуженню нерухомого майна, що було заборонено ухвалою суду першої інстанції та могло призвести до неможливості відновлення порушених прав позивача після ухвалення рішення по суті справи.
Також скаржник вважає, що виключення з тексту резолютивної частини ухвали пункту, яким зупинено дію ухвали Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року у справі № 922/721/20, є не виправленням описки, а зміною змісту судового рішення (у цьому випадку – ухвали), фактичним скасуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року в частині зупинення дії ухвали Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року, що суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), оскільки скасовувати судові рішення суду апеляційної інстанції може суд касаційної інстанції.
Щодо викладених у дисциплінарній скарзі Кіпріч А.К. обставин суддя Слободін М.М. у поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя на стадії попередньої перевірки дисциплінарної скарги, зазначив, що дійсно 21 квітня 2020 року під час постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження колегією суддів Східного апеляційного господарського суду була допущена описка в пункті 5 резолютивної частини ухвали. У вказаному пункті було помилково зазначено про «зупинення виконання ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову» до розгляду апеляційної скарги по суті.
7 травня 2020 року суд виявив вказану описку, за власною ініціативою виправив її, про що постановлена відповідна ухвала.
Суддя звертає увагу, що жодні права учасників господарського спору вказаною опискою порушені не були, процесуальних скарг, заяв від учасників процесу не надходило, а майно, яке є предметом забезпечення позову, не змінило свій статус (не було відчужено, обтяжено, передано у володіння третіх осіб тощо). Скарга Кіпріч А.К. до Вищої ради правосуддя була подана тільки після вручення цій учасниці спору ухвали суду від 7 травня 2020 року про виправлення описки.
Відкриваючи дисциплінарну справу стосовно судді Слободіна М.М., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що, зупиняючи дію оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, Східний апеляційний господарський суд (суддя Слободін М.М.) вийшов за межі своєї компетенції, проігнорувавши застереження щодо неможливості зупинення ухвали про забезпечення позову, яка підлягає негайному виконанню. При цьому, виявивши допущену помилку, Східний апеляційний господарський суд усунув її шляхом виправлення описки, про що 7 травня 2020 року постановив ухвалу, виключивши з тексту резолютивної частини пункт 5, чим вирішив питання щодо дії оскаржуваного рішення, фактично змінивши зміст ухвали на протилежний, що впливає на правові наслідки.
Оскільки заборона зупинення дії ухвали суду про забезпечення позову під час її апеляційного оскарження та можливість виправлення описки чітко визначені ГПК України, вчинення суддею Слободіним М.М. процесуальних дій в інший спосіб, ніж визначено ГПК України, та без урахування практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) на відповідному етапі дисциплінарного провадження, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, свідчило про порушення вказаним суддею гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд (суд, встановлений законом), тобто про наявність у діях судді Слободіна М.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У письмових поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя 9 жовтня 2020 року, суддя Слободін М.М. додатково зазначив, що, зважаючи на «нескладний і типовий характер» ухвали про відкриття апеляційного провадження, її складання було доручено помічнику судді Слободіна М.М. – Парасочці Н.В. Як з’ясовано, при виготовленні проєкту зазначеної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 922/721/20 помічник судді використала шаблон ухвали, розміщений у судовій електронній базі КП «Діловодство спеціалізованого суду», у вигляді бланка ухвали про відкриття апеляційного провадження та поновлення апелянту строку на подання апеляційної скарги разом із зупиненням судового рішення суду першої інстанції. На жаль, помічник не звернула уваги, що використаний нею шаблон ухвали стосувався відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а не на ухвалу суду. Внаслідок технічної помилки помічник судді не видалила із тексту проєкту ухвали від 21 квітня 2020 року пункт 5 про зупинення виконання судового рішення першої інстанції і передала проєкт ухвали на підпис.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями помічника Парасочки Н.В., які додано до пояснень судді Слободіна М.М.
Суддя Слободін М.М. визнає, що під час підписання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду не звернув уваги на пункт 5, яким було зупинено дію судового рішення суду першої інстанції, і підписав її.
Вказані доводи судді Слободіна М.М. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя сприймає критично з огляду на таке.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, статтею 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Права судді, пов’язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. До обов’язків судді належить, крім іншого, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частини перша та сьома статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Пунктом 3 частини другої статті 63 ГПК України передбачено, що помічник судді виконує доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ.
Водночас належний та дієвий контроль за правильністю виконання помічником судді конкретних завдань, що стосуються розгляду судової справи, є невід’ємною складовою процесу здійснення правосуддя, що відповідно до положень частини сьомої статті 56, частини першої статті 57 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) є прямим обов’язком судді.
Допущення помічником судді помилки при виконанні доручення судді, а саме при підготовці проєкту судового рішення, жодним чином не позбавляє суддю відповідальності.
Крім того, суддя пояснив, що предметом спору у справі № 922/721/20 є вимоги немайнового характеру позивача ОСОБА1 про зобов’язання відповідача (ТОВ «АКСІОМА») забезпечити можливість проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача, а також визнання недійсними договорів іпотеки нерухомого майна, укладених між відповідачем та третіми особами. Як підставу позову ОСОБА1 вказала порушення її корпоративних прав. До предмета спору у цій справі не належали питання права власності на нерухоме майно, яке належить відповідачу у справі і не оспорюється, а також здійснення відповідачем права власності на таке майно. Крім того, до предмета спору не належить і застосування наслідків (реституції) можливого визнання судом недійсними договорів іпотеки. Власне, вимоги щодо реституції не могли заявлятися позивачем, оскільки вона не є стороною таких договорів, а отже, не є суб’єктом матеріального права для заявлення таких вимог.
Суддя Слободін М.М. констатує відсутність «справжнього та серйозного спору» щодо матеріального «права цивільного характеру» ОСОБА1 стосовно нерухомого майна, яке було предметом арешту за ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року про забезпечення позову у справі № 922/721/20.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає зазначені посилання судді Слободіна М.М. безпідставними, оскільки оцінка наявності чи відсутності підстав для ухвалення рішення про забезпечення позову здійснюється апеляційним судом за результатами апеляційного розгляду справи, а не під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (зупинення дії оскаржуваної ухвали).
Суддя Слободін М.М. зазначив, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року у справі було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким органам та особам, що є суб’єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна (згідно з ухвалою суду).
Загальні засади виконання судових рішень господарських судів щодо заборони (або скасування заборони) вчинення реєстраційних дій щодо об’єктів нерухомого майна визначаються статтею 144 ГПК України, статтею 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка застосовується з урахуванням положень підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності».
Детально порядок реєстрації судових заборон вчинення реєстраційних дій щодо нерухомості визначається Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, в його актуальній редакції.
За приписами пункту 14 зазначеного Порядку реєстрація судових рішень щодо заборони (зняття заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється шляхом внесення відомостей про виключно два типи судових рішень: про заборону вчинення реєстраційних дій або про зняття заборони вчинення реєстраційних дій.
Суддя звертає увагу, що законодавством України не передбачена можливість виконання судового рішення про зупинення дії заборони вчиняти реєстраційні дії. Більше того, відомості щодо судового рішення про зупинення дії заборони вчиняти реєстраційні дії навіть неможливо було б внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бази даних заяв про внесення змін до нього, оскільки можливість внесення таких відомостей відсутня.
Таким чином, юридичне значення допущеної колегією суддів описки суддя Слободін М.М. вважає «юридичною нікчемністю». Стверджує, що за жодних умов ця описка не могла мати наслідком скасування арешту або будь-яких інших наслідків. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року у справі № 922/721/20, на думку судді, жодним чином не могла вплинути на заборону вчинення реєстраційних дій, яка була вжита ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року про забезпечення позову у цій справі.
Здійснений суддею Слободіним М.М. аналіз відкритих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об’єктів нерухомого майна, зазначених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року про забезпечення позову (реєстраційні номери нерухомого майна _____________, _____________, ___________,___________, ___________ та __________), свідчить, що у вказаному Реєстрі відсутні відомості про будь-які заборони вчинення реєстраційних дій щодо зазначених об’єктів нерухомого майна, а також відсутні відомості про вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно вказаних об’єктів з 21 квітня 2020 року. Зазначене підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які додано суддею до письмових пояснень.
Суддя, врахувавши встановлені обставини, стверджує, що ОСОБА1 або будь-яка інша особа навіть не вносили відомості про заборону вчинення реєстраційних дій до Державного реєстру речових прав на відповідне нерухоме майно на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року про забезпечення позову; під час дії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року не вчинялися реєстраційні дії щодо об’єктів нерухомого майна, зазначеного в ухвалі Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року про забезпечення позову.
На думку судді, вказане свідчить, що постановлення ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року не мало і не могло мати жодних правових наслідків для ОСОБА1, її прав або обов’язків цивільного характеру.
Перевіривши викладені у поясненнях судді Слободіна М.М. обставини, які, на думку судді, свідчать про відсутність у його діях дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Однією з гарантій відновлення порушених прав людини і громадянина є реалізація права особи на судовий захист шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції.
Порядок здійснення апеляційного провадження врегульовано главою 1 розділу IV ГПК України. Статтею 256 ГПК України визначено строк на апеляційне оскарження і підстави, за наявності яких суд може поновити цей строк у разі його пропуску.
При цьому частиною п’ятою статті 262 ГПК України передбачено, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Метою зупинення дії оскаржуваного рішення, як і зупинення його виконання є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв’язку з виконанням (дією) судового рішення.
Дія судового рішення зупиняється для недопущення ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та осіб, які не брали участі у справі, але рішенням суду вирішено питання про їхні права, свободи та інтереси.
До переліку судових ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, статтею 255 ГПК України віднесено і ухвалу про забезпечення позову.
Крім того, право на апеляційне оскарження ухвали про забезпечення позову передбачено частиною восьмою статті 140 ГПК України, яка застерігає, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Це пов’язано з тим, що у протилежному випадку позивач може бути позбавлений гарантії виконання можливого судового рішення, яке є невід’ємною частиною гарантованого Конституцією України права на судовий захист, лише через тимчасову відсутність заборони для відповідача вчиняти певні дії у зв’язку із зупиненням дії ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, саме з метою забезпечення реалізації в майбутньому судових рішень і задоволення вимог позивача законодавцем передбачено певні умови оскарження судового рішення, яким вирішено питання про забезпечення позову.
Отже, частина п’ята статті 262 ГПК України, яка є загальною, повинна застосовуватися із частиною восьмою статті 140 ГПК України, яка стосується саме судового рішення про забезпечення позову.
У цьому випадку суд апеляційної інстанції, зупинивши дію ухвали про забезпечення позову, надав відповідачам можливість виконати дії, вчиненню яких позивач намагався завадити з метою захисту своїх порушених прав, внаслідок чого фактично без судового розгляду скасував вжиті заходи забезпечення на певний час.
Таким чином, зупиняючи дію оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, суддя Східного апеляційного господарського суду Слободін М.М. не врахував застережень щодо неможливості зупинення виконання судового рішення про забезпечення позову незалежно від його апеляційного оскарження.
Крім того, як вбачається з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року (справа № 757/11398/20), що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua/Review/88370373, слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № _________________, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.
Під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва вирішено клопотання ОСОБА2 в інтересах ОСОБА3 про арешт майна. За результатами розгляду вказаного клопотання 17 березня 2020 року постановлено ухвалу про накладення арешту на майно, заборона вчиняти реєстраційні дії щодо якого була забезпечена ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року.
З ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року вбачається, що суд не вирішив питання про зобов’язання вчинення будь-яких реєстраційних дій, оскільки воно є похідним від виконання ухвали про арешт майна.
Згідно з інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційні номери нерухомого майна _____________, _____________, ___________,___________, ___________ та __________), до розділів «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» 19 березня 2020 року внесені записи про обтяження на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року.
Таким чином, посилання судді Слободіна М.М. на те, що ухвала Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року не реалізована шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є безпідставними, оскільки така заборона вже існувала на підставі судового рішення в іншій справі.
Відсутність наслідків у зв’язку з ухваленням суддею Слободіним М.М. рішення, яким зупинено дію ухвали про забезпечення позову, не може свідчити про здійснення судочинства у спосіб, визначений чинним законодавства.
На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначені обставини можуть вказувати, що саме у зв’язку з наявністю ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року у справі № 757/11398/20 ухвалення суддею Слободіним М.М. судового рішення від 21 квітня 2020 року не спричинило негативних наслідків, недопущення яких гарантовано інститутом забезпечення позову.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Слободін М.М. визнав факт невідповідності ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року вимогам господарського процесуального законодавства та 7 травня 2020 року постановив ухвалу про виключення пункту 5 з ухвали суду від 21 квітня 2020 року шляхом виправлення описки у порядку, встановленому статтею 243 ГПК України.
Суддя Слободін М.М., спростовуючи наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку під час постановлення ухвали від 7 травня 2020 року, у поясненнях зауважив, що під час підготовки справи до розгляду по суті самостійно виявив описку, після чого колегією суддів була постановлена ухвала від 7 травня 2020 року про виправлення описки, якою пункт 5 було виключено (не змінено) з метою приведення резолютивної частини ухвали у відповідність до її мотивувальної частини.
Зазначив, що вирішенні питання щодо можливості виправлення описок такого характеру він керувався насамперед нормою статті 243 ГПК України, а також практикою виправлення описок Верховним Судом в ухвалених ним судових рішеннях.
Суддя Слободін М.М., посилаючись на положення статті 243 ГПК України, зазначив, що ця норма Кодексу не містить жодних застережень або заборон щодо зміни змісту судового рішення внаслідок виправлення описки. Як вважає суддя, суть процесуальної дії суду з виправлення описки полягає у видаленні слова / фрази, які помилково були внесені до тексту судового рішення.
На думку судді, зміст постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судові рішення», на яку посилається ОСОБА1 у дисциплінарній скарзі, є тлумаченням статті 89 ГПК України у редакції, яка діяла до грудня 2017 року і дійсно містила заборону щодо зміни змісту судового рішення внаслідок виправлення описки. Нова редакція ГПК України, яка діє з грудня 2017 року (стаття 243 ГПК України), не містить застережень та заборон, на які посилається скаржник.
Суддя Слободін М.М. звернув увагу, що допущення колегією суддів описки не мало негативних наслідків для жодної зі сторін спору (майно, що було предметом забезпечення, не відчужено і не змінило свій статус будь-яким іншим чином). Виправлення описки за ініціативою колегії суддів не створило і не могло створити ризиків скасування заходів забезпечення позову, не мало наслідком порушення прав або законних інтересів учасників спору, в тому числі скаржника ОСОБА1, яка жодним чином не пояснює «безпосереднє і вирішальне значення» виправлення описки для її «прав цивільного характеру», щодо яких існував «справжній та серйозний спір».
Суддя звертає увагу на певну суперечність висновків про порушення права на «справедливий суд, встановлений законом», одночасно пунктом 5 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року, в якому було помилково зазначено про зупинення дії ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, та ухвалою цього суду від 7 травня 2020 року, якою ця помилка (описка) виправлена.
Даючи оцінку діям судді Слободіна М.М. під час постановлення ухвали від 7 травня 2020 року, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
За загальними правилами господарського процесуального законодавства щодо змісту ухвали суду, ухвала, яка викладається окремим документом, складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: висновків суду, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження (пункт 4 частини першої статті 234 ГПК України).
Частинами четвертою та п’ятою статті 262 ГПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
При цьому ГПК України не надає суду права змінити зміст резолютивної частини шляхом виправлення описки.
Згідно з усталеною судовою практикою описка – це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Однак виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати змісту судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність (постанова пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», постанова пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 9901/87/19).
Слід зазначити, що інститут виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні має вкрай важливе значення у будь-якому виді судочинства та спрямований на усунення неточностей у судовому рішенні, які впливають на можливість його реалізації. Водночас процесуальний закон не надає суду права змінити суть постановленого рішення шляхом виправлення описки. Зміна у такий спосіб суті рішення Верховного Суду, яке набрало законної сили, суперечить принципу правової визначеності. Виходячи із прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.
Із наявної у матеріалах дисциплінарної справи ухвали Східного апеляційного господарського суду від 7 травня 2020 року вбачається, що підставою для виправлення описки в ухвалі суду від 21 квітня 2020 року стала встановлена судом обставина, що при виготовленні тексту зазначеної ухвали під час комп’ютерного набору тексту було помилково зазначено у пункті 5 резолютивної частини про зупинення дії ухвали Господарського суду Харківської області від 19 березня 2020 року у справі № 922/721/20.
Водночас, виключаючи з резолютивної частини посилання на зупинення дії оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції (суддя Слободін М.М.) фактично змінив правову дію цього рішення на протилежну.
З огляду на викладене дії судді Слободіна М.М. протирічать вимогам статті 243 ГПК України, яка регламентує порядок виправлення технічних описок, допущених у судовому рішенні.
Відсутність негативних наслідків у зв’язку з ухваленням судового рішення від 7 травня 2020 року про виправлення описки, на що вказує суддя Слободін М.М. у своїх поясненнях, жодним чином не впливає на встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя порушення вимог процесуального законодавства, допущені суддею Слободіним М.М. під час здійснення судочинства.
Таким чином, постановляючи ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 21 квітня 2020 року у частині, що стосується зупинення дії оскаржуваного судового рішення, та ухвалу про виправлення описки від 7 травня 2020 року, суддя Слободін М.М. діяв не у спосіб, визначений господарським процесуальним законодавством, що не узгоджується з основним обов’язком судді під час здійснення судочинства.
Зокрема, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон та надавати оцінку обставинам судової справи так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.
У пунктах 26–29 рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко та Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначено: «У цій справі Суд зазначає, що згідно зі статтею 11118 Господарського процесуального кодексу Верховний Суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі (пункт 12). Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії не були передбачені Господарським процесуальним кодексом, що було підтверджено Урядом у його зауваженнях (див. п. 19 вище). Суд також зазначає, що не було жодної іншої правової норми, яка б надавала повноваження Верховному Суду ухвалювати такого роду рішення. І, нарешті, Суд вважає, що загальні положення Конституції України, на які посилався Уряд (див. п. 10 вище), не могли слугувати достатньою правовою підставою для такої специфічної компетенції, яка не надавалась відповідним законодавством.
Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (див. рішення у справі «Хуліо Воу Жиберт та Ель Хогар і ля Мода проти Іспанії» (Julio Bou Gibert and El Hogar Y La Moda J. A. X. A. v. Spain) (ухв.), N 14929/02, 13 травня 2003 року). Проте у даній справі Верховний Суд не надав жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення Господарського процесуального кодексу і ухвалення такого роду рішень, що, як вказувалось Урядом, стало звичайною практикою Верховного Суду України.
На думку Суду, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у Господарському процесуальному кодексі, Верховний Суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного провадження.
Відповідно було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції».
Із матеріалів дисциплінарної справи та зазначеного вище вбачається, що, постановляючи ухвали від 21 квітня 2020 року та 7 травня 2020 року, суддя Слободін М.М., нехтуючи основоположними принципами судочинства, діяв не у спосіб, визначений ГПК України, а фактично як «суд, встановлений законом», що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому матеріали дисциплінарної справи не дають підстав для висновку, що встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя порушення допущені суддею умисно, однак характер цих порушень вказує на те, що вони виходять за межі простої суддівської помилки.
Таким чином, допущені суддею Слободіним М.М. дії, що призвели до порушення норм господарського процесуального законодавства, містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VІІІ, частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Як убачається з наданої головою Східного апеляційного господарського суду Тихим П.В. характеристики, за час роботи на посаді судді Слободін М.М. зарекомендував себе як досвідчений, ініціативний, кваліфікований фахівець, який впевнено застосовує теоретичні знання чинного законодавства у практичній діяльності. Судові справи розглядає з дотриманням встановлених процесуальних строків. Підготовлені ним процесуальні документи свідчать про глибокі знання чинних законодавчих та інших нормативних актів, вміння ретельно аналізувати та досліджувати всі обставини справи. Слободін М.М. наполегливо працює над удосконаленням форм і методів своєї роботи, постійно аналізує причини змін або скасування у касаційному порядку постановлених з його участю судових актів. Бере участь в узагальненнях судової практики перегляду апеляційним господарським судом судових рішень, працює над удосконаленням своєї професійної підготовки, систематично вивчає чинне законодавство та практику його застосування, надає пропозиції щодо внесення змін до проєктів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення господарського та господарського процесуального законодавства України. Є лектором Харківського регіонального відділення Національної школи суддів України.
За час роботи у Східному апеляційному господарському суді суддя Слободін М.М. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Визначаючи вид стягнення, яке має бути застосоване до судді Слободіна М.М., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, те, що він не притягувався до дисциплінарної відповідальності, втім допустив грубе порушення норм ГПК України, що спричинило порушення прав людини і основоположних свобод, та вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Східного апеляційного господарського суду Слободіна Михайла Миколайовича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
