Для успішної роботи сімейному адвокату необхідно бути в курсі новел законодавства та вивчати актуальну судову практику. Навіть протягом місяця Верховний Суд вирішує велику кількість сімейних справ, а правові висновки суду касаційної інстанції повинні враховуватися судами нижчих інстанцій.
Наразі в умовах війни та роз’єднання сімей, особливо гостро постають спірні питання батьків, які втратили контакт та доступ до своїх дітей. За останній рік навіть Верховний Суд змінював свою практику щодо юрисдикції таких спорів, можливості або неможливості національним судам вирішувати справи фактично за тисячі кілометрів від дитини. Так само наразі виникає низка запитів щодо розлучення «з-за кордону». Актуальними залишаються питання щодо майнових відносин подружжя.
Аби тримати руку на пульсі новел законодавства та судової практики у Вищій школі адвокатури НААУ було започатковано практику проведення щомісячних оглядів судової практики та законодавства у сфері сімейного права у форматі вебінарів.
Про ключові тенденції судової практики за лютий 2024 року розповів адвокат, керівник Центру сімейного права ВША НААУ Анатолій Волков.
Лектор запропонував до ознайомлення постанови Верховного Суду, в яких сформульовано такі правові позиції:
Постанова КЦС ВС від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (справа про визначення місця проживання дитини)
Ключові висновки:
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах, електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах), висновках психологічної експертизи, показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконфренції;Якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер;Труднощі, пов’язані зі спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.
Постанова КЦС ВС від 8 лютого 2024 року у справі № 623/3801/19 (справа, що стосується оцінки висновку психолога та фіксації думки дитини)
Ключові висновки:
Діагностика малолітньої дитини психологом ФОП проводилась індивідуально, наодинці. Під час діагностики був присутній батько, проте була відсутня мати, з якою психолог не співпрацював (аналіз суду щодо неналежності висновку психолога);Суд може оцінювати думку малолітньої дитини в силу її віку не лише безпосередньо в судовому засіданні, але і через професійне посередництво, зокрема шляхом її опитування у присутності спеціаліста психолога, який має відповідну кваліфікацію та може проводити бесіди з дитиною і правильно передати та інтерпретувати її слова, з фіксацією його результатів для суду у вигляді висновків спеціаліста.
Постанова КЦС ВС від 07 лютого 2024 року у справі № 212/5550/23 (справа щодо встановлення факту проживання чоловіка і жінки та факту утримання)
Ключові висновки
Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції;
Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України»;
Суди залишили поза увагою, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту перебування фізичної особи на утриманні та факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України та зробили помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Постанова КЦС ВС від 19 лютого 2024 року у справі № 761/893/23 (справа щодо стягнення пені за невиплачені аліменти у період «не примусового» виконання)
Перебуваючи за кордоном, позивачка не залишила ні рахунку, ні інших реквізитів, за якими відповідач міг би перераховувати кошти на утримання дитини. Між ними також не було досягнуто іншої домовленості, щодо відкриття рахунку на ім’я дочки для акумулювання аліментів за увесь період після ухвалення рішення суду. Позивачка також з огляду на домовленість, враховуючи зміст поданої нотаріально посвідченої заяви, не зверталася до виконавчої служби із заявою про виконання рішення суду про стягнення аліментів аж до вересня 2022 року.
Тобто, з часу набрання рішенням суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2-17607/10 законної сили про стягнення з відповідача аліментів, позивачка не вчиняла жодних заходів з виконання рішення суду про стягнення аліментів.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивачка до дня звернення виконавчого листа до примусового виконання (15 вересня 2022 року) зверталася до відповідача про необхідність виконання рішення суду у добровільному порядку, повідомивши його про способи перерахування коштів, її номер банківського рахунку, або інші можливі способи перерахування аліментних платежів.
Отже, відсутні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментних платежів за період з листопада 2012 року по серпень 2022 року включно, оскільки у відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами. Тобто, відповідачем спростовано презумпцію вини платника аліментів за період з листопада 2012 року по серпень 2022 року включно.
Постанова КЦС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22 (справа щодо збільшення розміру аліментів)
Ключові висновки:
витрати, які понесла матір дитини у зв’язку із проведеною операцією є додатковими, та можуть бути відшкодовані у порядку, передбаченому ст. 185 СК України, а не шляхом збільшення аліментів.
Постанова КЦС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 619/4720/18 (справа стосувалася скарги на дії та бездіяльність виконавчої служби незаконною щодо непризначення місця проведення виконавчих дій з урахуванням початку відпустки стягувача)
Ключові висновки:
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає визначення найкращих інтересів дитини та передбачає, що зв’язки дитини з сім’єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров’ю та розвитку (рішення у справі «А. В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року). Посилання на вказане рішення зроблені в контексті того, що дитина з матір’ю тимчасово проживає за кордоном внаслідок війни, а тому на цей час унеможливлено забезпечити виконання рішення про контакт з дитиною.
Постанова КЦС ВС від 14 лютого 2024 у справі № 521/20001/20 (справа щодо поділу спільного майна подружжя)
Ключові висновки:
якщо грошові кошти були зняті чоловіком з рахунку одноосібно під час шлюбу, то саме позивачка (дружина) повинна довести використання цих коштів відповідачем в особистих цілях та його обов’язок компенсувати витрачені кошти.
Постанова КЦС ВС від 26 лютого 2024 року у справі № 754/16992/15-ц (справа щодо збільшення частки одного з подружжя – матері дітей)
Ключові висновки
Колишня дружина вважала, що її частка у спірній квартирі має бути збільшена з урахуванням того, що відповідач за рішенням суду сплачує їй на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти, загальний розмір яких не перевищує половини розміру прожиткового мінімуму на одну дитину.Встановивши, що позивач не довела, що чоловік не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, або що розмір аліментів, які одержують діти, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для відступу від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності на квартиру.
Постанова КЦС ВС від 14 лютого 2024 року у справі № 752/18272/18 (справа про поділ квартир подружжя, вартість яких суттєво різниться)
Ключові висновки:
У цій справі апеляційний суд відмовив у поділі двох квартир подружжя з різною вартістю. У касаційній скарзі один із подружжя скаржився, що по суті справа не вирішена, бо все залишилося у власності сумісній.
апеляційний суд дійшов висновку, що передача у власність кожному із подружжя по одній квартирі, вартість яких не є однаковою, без визначення розміру компенсації, є порушенням порядку поділу майна між подружжям, частки у праві власності якого є рівними.
апеляційний суд не врахував, що у разі, коли один із подружжя (позивач) не вчинив передбачених частиною п’ятою статті 71 СК України дій з попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності.
За кожним із подружжя суд визнав по ½ частини на кожну квартиру.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.