Таку думку у дискусії про легітимність президента України після 20 травня 2024 року, коли закінчується термін повноважень обраного навесні 2019 року Володимира Зеленського, висловив Микола Мельник, суддя Конституційного суду України (2014 -2019), доктор юридичних наук, професор.
Про це повідомляє Ракурс.
Колишній суддя КСУ переконує, що суперечність між потребою безперервного здійснення повноважень президента та забезпеченням конституційно визначеної періодичності проведення виборів усувається шляхом «або-або»: або проводяться вибори та повноваження глави держави починає здійснювати новий президент, або вибори не проводяться і тоді повноваження глави держави продовжує здійснювати «старий» президент.
“Конституція прямо не забороняє проведення президентських виборів під час війни чи дії воєнного стану. Така заборона встановлена на рівні закону — з продовженням повноважень діючого президента”, — розповідає Мельник.
З погляду закону вибори не можуть бути проведені лише під час дії воєнного стану. Але якщо змінити закон, дозволивши проведення президентських виборів під час воєнного стану, або ж скасувати воєнний стан, то проведення таких виборів з юридичної думки стає цілком можливим.
Однак для проведення виборів під час війни юридичної можливості недостатньо — мають існувати відповідні фактичні передумови. Вибори можуть і мають відбутися в разі виникнення справді об’єктивно-критичної потреби в цьому й за наявності відповідних безпекових та інших обставин, які б максимально забезпечували вільне волевиявлення й дотримання демократичних виборчих процедур.
Крім того, екс-суддя КСУ нагадує, що Конституція — це не інструкція, яка покликана детально врегульовувати усі можливі ситуації у тій чи іншій сфері. Конституція визначає засадничі положення суспільного та державного життя в Україні, містить загальні правові норми, які знаходить свій розвиток у законах та підзаконних актах. Причому цей розвиток має відбуватися на основі Конституції, а норми законів та інших актів повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції).
Так, конституційна норма, яка передбачена ч. 1 ст. 108 Конституції, стосовно воєнного стану розвинута Законом України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 11 якого встановлено, що: 1) разі закінчення строку повноважень президента під час дії воєнного стану його повноваження продовжуються до вступу на пост новообраного президента, обраного після скасування воєнного стану; 2) повноваження президента, передбачені Конституцією, в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тому при розв’язання питання про можливість пролонгації повноважень президента в умовах воєнного стану та його легітимність слід враховувати весь комплекс чинного вітчизняного законодавства.
На думку Мельника, треба також виходити з того, що Конституція може взагалі не передбачати врегулювання певних важливих ситуацій щодо реалізації державної влади. Але це зовсім не говорить про те, що через це у державі має настати владний колапс.
Прикладом може бути втеча у лютому 2014 року до росії тодішнього президента України Януковича, яка створила ситуацію, жодним чином не передбачену нашою Конституцією.
Але для збереження української держави вихід було знайдено. Парламент своїми рішеннями (двома постановами):
встановив, що Янукович у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки”;призначив позачергові вибори президента на 25 травня 2014 року;поклав на голову Верховної Ради Турчинова виконання обов’язків президента.
На думку Мельника, існують усі правові підстави для пролонгації повноважень чинного президента під час дії воєнного стану.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
