Для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
У справі, що розглядалася, постановою господарського суду ТОВ визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Після цього ГУ ДПС заявило до нього грошові вимоги на суму збільшеного податкового боргу, який виник до відкриття провадження у справі про банкрутство. Заявлені грошові вимоги нараховані податковим органом на підставі документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності банкрута, проведеної після відкриття провадження у справі про банкрутство, за підсумками якої контролюючий орган направив відповідні податкові повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог, оскільки такі вимоги виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Суди зауважили, що оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС 30 вересня 2022 року, то грошове зобов’язання суб’єкта господарювання щодо сплати податкових платежів за цими повідомленнями виникає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в будь-якому випадку не раніше 30 вересня 2022 року, водночас постанова про визнання боржника банкрутом у цій справі прийнята господарським судом 5 травня 2020 року.
Перед касаційним судом постало питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов’язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень і, відповідно, кваліфікації таких вимог як конкурсних, поточних чи таких, що виникли в процедурі ліквідації боржника.
Вирішуючи це питання, судова палата визнала за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 913/412/16, про те, що зобов’язання боржника щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені, у цьому випадку узгодженого грошового зобов’язання, оскільки боржник не оскаржував повідомлення рішення, виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тому судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги податкового органу до банкрута та відмовлено в їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.
Положеннями податкового законодавства визначено обов’язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний установлений ПК України звітний період, у якому виникають об’єкти оподаткування, або в разі наявності показників, які підлягають декларуванню, та обов’язок самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.
КГС ВС не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов’язання боржника щодо сплати податкових платежів за податковими повідомленнями-рішеннями виникає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в цій справі вже після визнання ТОВ банкрутом.
У цьому випадку судам належало встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним несплаченим боржником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов’язується з першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України, для подання податкової декларації.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог ГУ ДПС без з’ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог податкового органу.
Постанова КГС ВС від 17 січня 2024 року у справі № 903/51/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/116569143.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
