Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 22 грудня 2023 року у кримінальному провадженні № 52016000000000014 від 22.01.2016 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кам`яне Жидачівського району Львівської області, громадянина України, судді Жидачівського районного суду Львівської області у відставці, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
В С Т А Н О В И В:
26.12.2023 до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 52016000000000014 від 22.01.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 22.12.2023 між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 , захист якого здійснює адвокат ОСОБА_7 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023, згідно з положеннями ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.01.2024 у вказаному кримінальному провадженні призначено відкрите підготовче судове засідання. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді ОСОБА_3 , рішення про призначення підготовчого судового засідання прийнято 01.01.2024 – у перший робочий день, коли змогла зібратися колегія суддів. З урахуванням графіку відпусток та завантаженості суддів – учасників колегії, підготовче судове засідання призначено 07.02.2024.
1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді судді Жидачівського районного суду Львівської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, висловив прохання надати та одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ухвалення відповідно до наданої йому влади судового рішення в інтересах останнього при наступних обставинах.
Так, Указом Президента України від №1001/2002 від 11.11.2002 «Про призначення суддів» ОСОБА_6 призначено на посаду судді Жидачівського районного суду Львівської області. У подальшому, постановою Верховної Ради України № 528-VI від 18.09.2008 «Про обрання суддів» ОСОБА_6 обрано на посаду судді Жидачівського районного суду Львівської області безстроково.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 124 Конституції України, суддя ОСОБА_6 є професійним суддею судової гілки влади та наділений повноваженнями здійснювати правосуддя в рамках відповідних судових процедур.
Згідно з вимогами статей 23, 48, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_6 , як суддя місцевого суду, зобов`язаний здійснювати судочинство у порядку, встановленому процесуальним законом, а правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права, додержуватись суддівської етики, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати та вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави професійні судді, яким забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Відповідно до п. 2 Примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_6 , як суддя, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Однак, ОСОБА_6 нехтуючи зазначеними вимогами законодавства умисно вчинив корупційний злочин за наступних обставин.
29.05.2015 до Жидачівського районного суду Львівської області для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015140200000322 від 15.04.2015 за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Автоматизованою системою документообігу суду вказаній справі присвоєно номер 443/904/15-к та розподілено для розгляду судді ОСОБА_6 .
Під час судового провадження захисниками підозрюваних неодноразово заявлялися клопотання про зміну запобіжного заходу підсудним з тримання під вартою на більш м`який, які суддя ОСОБА_6 не задовольняв та залишав запобіжний захід кожному із підсудних без змін. Востаннє ОСОБА_6 ухвалою від 01.12.2015 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_10 до 31.01.2016.
У подальшому, в другій половині січня 2016 року в невстановленому місці та в невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_6 під час розмови із захисником підсудного ОСОБА_10 – адвокатом ОСОБА_11 вирішив одержати неправомірну вигоду за зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 із тримання під вартою на більш м`який з подальшим призначенням покарання, не пов`язаного із реальним позбавленням волі. При цьому, ОСОБА_6 було узгоджено із ОСОБА_11 , що останнім безпосередньо буде одержаний предмет неправомірної вигоди.
На виконання зазначеної домовленості ОСОБА_11 20.01.2016 перебуваючи в місті Миколаєві Львівської області, в ході особистої зустрічі із братом підсудного ОСОБА_10 – ОСОБА_8 повідомив, що суддя Жидачівського районного суду Львівської області ОСОБА_6 висловив прохання надання неправомірної вигоди, розмір якої буде визначено в подальшому, за заміну запобіжного заходу ОСОБА_10 із тримання під вартою на інший – більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою. При цьому, після вказаної зустрічі, що відбулася між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 було узгоджено із ОСОБА_11 розмір предмету неправомірної вигоди в сумі 1500 дол. США.
На наступний день, тобто 21.01.2016, ОСОБА_11 , реалізуючи спільний з ОСОБА_6 злочинний умисел знову зустрівся із ОСОБА_8 в місті Миколаїв Львівської області та висунув вимогу про надання неправомірної вигоди для ОСОБА_6 у вигляді грошових коштів в сумі 1 500 дол. США (одна тисяча п`ятсот доларів США) за заміну запобіжного заходу ОСОБА_10 із тримання під вартою на інший – більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, при цьому визначивши умови майбутньої передачі неправомірної вигоди.
27.01.2016 близько 19:00 години ОСОБА_11 , перебуваючи поблизу пам`ятника Т.Г. Шевченку на вул. Шашкевича в м. Жидачів Львівської області, одержав від ОСОБА_8 першу частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 700,00 доларів США (сімсот доларів США) для передачі ОСОБА_6 за зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 із тримання під вартою на інший – більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Одразу ж після одержання першої частини неправомірної вигоди ОСОБА_11 о 19:10 годин біля будинку № 23 по вул. Шашкевича м. Жидачів Львівської області зустрівся із ОСОБА_6 та передав останньому одержану раніше неправомірну вигоду, розподіливши між собою її, таким чином, що частина коштів в сумі 200 дол. США (двісті доларів США) була залишена ОСОБА_11 , а 500 дол. США (п`ятсот доларів США) одержані ОСОБА_6
28.01.2016 близько 13:15 годин ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу бару «Дністер», розташованому поруч з будинком № 1А по вул. Фабричній у м. Жидачів Львівської області, запросив ОСОБА_11 із ОСОБА_8 сісти у його власний автомобіль Audi A6 д.р.н. НОМЕР_1 з метою переконання ОСОБА_8 у необхідності сплати другої частини неправомірної вигоди в сумі 800 доларів США (вісімсот доларів США) та виконання своїх зобов`язань. При цьому, ОСОБА_6 повідомив про свої подальші процесуальні дії у кримінальному провадженні, спрямовані на виконання зобов`язань щодо заміни запобіжного заходу ОСОБА_10 із тримання під вартою на інший – більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Після розмови, під час якої автомобіль ОСОБА_6 рухався вулицями міста, останній залишив ОСОБА_8 та ОСОБА_11 самих, висадивши їх з автомобіля поблизу будинку № 8 по вул. Я. Мудрого в м. Жидачів Львівської області, а сам – прослідував в приміщення Жидачівського районного суду. ОСОБА_11 , залишившись із ОСОБА_8 , продовжував переконувати останнього в необхідності передачі другої частини неправомірної вигоди. ОСОБА_8 усвідомлюючи, що в разі не надання другої частини неправомірної вигоди запобіжний захід у вигляді взяття під варту ОСОБА_10 змінений не буде, змушений був погодитися на умови, висунуті ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , та передав ОСОБА_11 другу частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 800 доларів США (вісімсот доларів США).
В цей же день в період часу між 14:00 годин та 15:30 годин ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні Жидачівського районного суду в службовому кабінеті останнього, розподілили між собою другу частину неправомірної вигоди, отриманої від ОСОБА_8 , таким чином, що частина коштів в сумі 300 дол. США (триста доларів США) була залишена ОСОБА_11 , а 500 дол. США (п`ятсот доларів США) одержані ОСОБА_6 . У подальшому ОСОБА_11 , знаходячись в приміщенні кафе «Три леви» в м. Жидачів Львівської області повідомив ОСОБА_8 , що кошти передані ним судді ОСОБА_6 та в майбутньому останнім буде прийняте необхідне рішення в інтересах ОСОБА_10 .
В цілому ОСОБА_6 , залучивши до виконання злочинного умислу ОСОБА_11 , якому відводилась роль пособника, упродовж 20.01.2016-28.01.2016, висловив ОСОБА_8 прохання надати неправомірну вигоду в розмірі 1500 дол. США (одна тисяча п`ятсот доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на дати одержання коштів становило 37 290, 65 гривень, з яких ОСОБА_6 особисто одержав 1000 дол. США (одна тисяча доларів США), а 500 дол. США (п`ятсот доларів США) одержав ОСОБА_11 .
Таким чином, ОСОБА_6 своїми усними діями, які полягали у висловленні прохання надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи, одержанні ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.
2. Зміст угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_6 .
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 22.12.2023 між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 , захист якого здійснює адвокат ОСОБА_7 .
В угоді наведено формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій ОСОБА_6 із зазначенням статей Закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожними до наведених в обвинувальному акті та повністю відповідають формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним. ОСОБА_6 обвинувачується та визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: висловлення прохання надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи, одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
За змістом угоди ОСОБА_6 у повному обсязі, беззастережно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у сформульованому прокурором обвинуваченні, яке визнане судом доведеним, та зобов`язується:
– беззастережно визнати свою винуватість в обсязі сформульованого прокурором обвинувачення під час розгляду судом угоди;
– з`явитися на виклик суду та надати показання у кримінальному провадженні № 52016000000000014 від 22.01.2016 (в разі неможливості з`явитися за станом здоро`я чи з інших поважних причин в місце проведення слідчих чи процесуальних дій брати участь у проведенні вказаних слідчих та процесуальних дій дистанційно у порядку визначеному кримінальним процесуальним законодавством, в тому числі у режимі відеоконференції).
При укладанні угоди сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України як висловлення прохання надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи, одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади.
При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому сторони погоджуються на те, що стосовно ОСОБА_6 наявні обставини, які пом`якшують його покарання, а саме: щире каяття, тяжка хвороба, а також відсутні обставини, що обтяжують покарання.
Сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 368 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк один рік.
Сторони також дійшли висновку щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладення на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
В угоді зазначено, що обвинувачений ОСОБА_6 розуміє наслідки укладання та затвердження такої угоди згідно ст. 473 КПК України, йому роз`яснені і є зрозумілими підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду доказів стороною захисту. Також обвинувачений ОСОБА_6 розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в рамках укладеної угоди цілком залежить від дотримання ним закону і будь-якого положення складеної угоди. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Обвинувачений ОСОБА_6 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
3. Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просила затвердити укладену угоду з огляду на її добровільність та відповідність вимогам закону.
Захисник ОСОБА_7 підтвердив добровільність укладеної угоди, відповідність її інтересам підозрюваного та просив суд затвердити таку угоду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив добровільність укладеної ним угоди, відповідність такої угоди його інтересам, щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, просив затвердити укладену угоду.
4. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався
У відповідності до положень ч. 7 ст. 474 КПК України, при вирішенні питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд має перевірити угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та/або закону.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступних висновків.
4.1. Щодо відповідності умов угоди про визнання винуватості вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
У п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом встановлено, що 22.12.2023 між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України .
У відповідності до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, є тяжким злочином.
Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КК України).
У разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди (п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України).
Угода між прокурором ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 складена та підписана 22.12.2023 на стадії досудового розслідування кримінального провадження за участю захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_7 , про що свідчить підпис останнього на тексті угоди.
Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні осіб зі статусом потерпілого немає, інкримінованим ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням не завдано шкоди.
Статтею 472 КПК України встановлені вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.
Судом встановлено, що угода про визнання винуватості відповідає формальним вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини, що передбачені означеною нормою.
Угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та ОСОБА_6 , містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті.
Суд встановив, що правова кваліфікація діяння підозрюваного є правильною, що з`ясовано та підтверджено у судовому засіданні. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій підозрюваного, викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.
У судовому засіданні обвинувачений підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та які викладені в угоді та обвинувальному акті. У присутності захисника визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання підозри, зазначене в угоді про визнання винуватості, підтвердження цих обставин обвинуваченим у присутності захисника дають суду підстави для висновку про існування фактичних підстав для визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В угоді не зазначається про умови часткового звільнення підозрюваного від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, оскільки інкримінованим ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням не завдано шкоди.
Також, в угоді зазначено узгоджене між сторонами покарання, а також щодо надання підозрюваним згоди на призначення покарання та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України з покладанням на підозрюваного передбачених ст. 76 КК України обов`язків, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначена дата її укладення, угода містить підписи сторін.
З огляду на викладене, вимоги ч. 4, ч. 5 ст. 469, ст. 472 КПК України при укладенні угоди сторонами дотримано.
4.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства
У разі, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства, суд має відмовити у її затвердженні (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України).
За своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний або суспільний інтерес), з іншого – підозрюваного або обвинуваченого.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення суспільного інтересу. В узагальненому вигляді суспільний інтерес являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
В угоді щодо суспільного інтересу не зазначається, разом з тим, при її укладанні прокурор зобов`язаний врахувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 470 КПК України).
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, наявні матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що умови угоди, укладеної між прокурором та підозрюваним, відповідають суспільним інтересам з огляду на наступне.
Затвердження угоди про визнання винуватості матиме вплив на усвідомлення іншими особами караності злочинних діянь, сприятиме прагненню суспільства до правослухняної поведінки, гарантуватиме невідворотність покарання, а також забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінального провадження, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, особистих ресурсів учасників кримінального провадження, а також зменшить навантаження на прокуратуру, адвокатів і суд.
Затвердження угоди свідчитиме про ефективне здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення з метою виправлення останнього. Зазначене сприятиме формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та усвідомлення невідворотності покарання за вчинені правопорушення.
Затвердження угоди про визнання винуватості сприятиме запобіганню повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
З огляду на повне та беззастережне визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину в обсязі висунутого йому обвинувачення, щире каяття у вчиненому, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження по відношенню до обвинуваченого.
На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, особа винного, його ставлення до вчиненого, щире каяття вказує на його бажання виправитися.
4.3. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб
Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам КПК України та/або закону суд також перевіряє чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб з огляду на наступне.
При укладенні угоди про визнання винуватості забезпечено участь захисника відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України. Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні осіб зі статусом потерпілого немає, інкримінованим ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням не завдано шкоди.
Обставини пред`явленого обвинувачення згідно зі ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинувачених, із якими укладені угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні. Укладені угоди не мають преюдиційного значення для кримінального провадження щодо будь-яких інших осіб.
Угодою не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
Усі істотні умови, в тому числі узгоджене покарання, відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
4.4. Щодо добровільності укладення угоди
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов. Зазначив про відсутність будь-яких скарг на дії сторони обвинувачення.
Прокурор також вказала на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення як з боку прокурора, так і з боку підозрюваного/обвинуваченого.
На підставі цього суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою. Обґрунтованих підстав вважати протилежне судом не встановлено.
4.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань
За змістом угоди про визнання винуватості підозрюваний ОСОБА_6 зобов`язується:
– беззастережно визнати свою винуватість в обсязі сформульованого прокурором обвинувачення під час розгляду судом угоди;
– з`явитися на виклик суду та надати показання у кримінальному провадженні № 52016000000000014 від 22.01.2016 (в разі неможливості з`явитися за станом здоров`я чи з інших поважних причин в місце проведення слідчих чи процесуальних дій брати участь у проведенні вказаних слідчих та процесуальних дій дистанційно у порядку визначеному кримінальним процесуальним законодавством, в тому числі у режимі відеоконференції).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Разом з тим, обвинувачений бере участь у судовому засіданні в дистанційному режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, оскільки не має можливості особисто з`явитись до суду через незадовільний стан здоров`я, на підтвердження чого надано відповідні медичні документи, зокрема висновок експерта № 23 від 10.02.2023.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 надав показання у кримінальному провадженні № 52016000000000014 від 22.01.2016.
Наведене свідчить про можливість виконання обвинуваченим ОСОБА_6 взятих за угодою зобов`язань.
4.6. Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання
За загальним правилом домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
Суд вважає, що при узгодженні покарання сторони дотрималися цих вимог закону.
Узгоджене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення.
Цей висновок суду ґрунтується на такому.
За ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди (ч. 5 ст. 65 КК України).
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції від 01.01.2016) передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Таким чином, призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 368 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на строк 1 (один) рік, не суперечить положенням Загальної та Особливої частини КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судова практика щодо можливості застосування ч. 2 ст. 75 КК України до осіб, які вчинили корупційні злочини, є неоднозначною. Існує думка, що заборона звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадках засудження за корупційні кримінальні правопорушення, встановлена ч. 1 ст. 75 КК України, є абсолютною.
Відповідно до примітки до статті 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням.
За такого, згідно з ч. 1 ст. 75 КК України прийняття рішення про звільнення від відбування покарання у разі засудження за це кримінальне правопорушення не допускається.
Водночас, на думку суду, частини 1 та 2 ст. 75 КК України регулюють різні порядки розгляду кримінального провадження.
Згідно з п. 12 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний – коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний – у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. Якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК України суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК України (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України), відсутні.
За таких обставин звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, на думку суду, не суперечить вимогам Кримінального кодексу України.
У контексті узгодженого сторонами покарання суд також враховує особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання.
ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого йому злочину, є суддею Жидачівського районного суду Львівської області у відставці, позитивно характеризується, одружений, раніше не судимий, має незадовільний стан здоров`я.
Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
За таких обставин на підставі ч. 2 ст. 75 КК України суд вважає за можливе у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення йому іспитового строку.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 77 КК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
З урахуванням специфіки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 , який є незадовільним, його похилого віку (71 рік), часу, який минув після вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь (8 років), суд вважає доцільним встановити обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.
При звільненні від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК України, обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. 3 ст. 368 КК України, не застосовується.
При звільненні від відбування покарання суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язок, передбачений ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.
При цьому, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 23 від 10.02.2023: (1) стан здоров`я ОСОБА_6 (із захворюванням серцево-судинної системи) не дозволяє проводити з ним досудове розслідування у м. Києві, Львові; (2) стан здоров`я ОСОБА_6 (із захворюванням серцево-судинної системи) не дозволяє здійснювати його транспортування у загальному порядку (громадським або приватним транспортом); (3) стан здоров`я ОСОБА_6 (із захворюванням серцево-судинної системи) дозволяє здійснювати його транспортування в порядку переміщення хворих, встановленому МОЗ України до відповідного лікувального закладу у межах міста Києва за умови транспортування спеціалізованим транспортом із наглядом лікаря; (4) стан здоров`я ОСОБА_6 (із захворюванням серцево-судинної системи) дозволяє здійснювати з ним слідчі або процесуальні дії за місцем мешкання або лікування ОСОБА_6 (без транспортування) та без психоемоційного навантаження.
Таким чином, на переконання суду стан здоров`я обвинуваченого свідчить про те, що ОСОБА_6 об`єктивно не зможе виконати інші обов`язки, визначені ст. 76 КК України.
4.7. Висновок суду
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 , відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
Суд не встановив наявність передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність затвердження вищевказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого угодою покарання.
5. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди
5.1. Цивільний позов
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.
5.2. Процесуальні витрати
При ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Згідно з обвинувальним актом та поясненнями прокурора, наданими в судовому засіданні, стороною обвинувачення понесено наступні процесуальні витрати:
– витрати на залучення експерта для проведення судово-технічної експертизи, за результатами якої складено висновок експерта №132/тдд від 02 березня 2016 року, які складають 2 116,96 грн;
– витрати на залучення експертів для проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи, за результатами якої складено висновок експерта № 23 від 10 лютого 2023 року, які складають 2 289,34 грн;
– витрати на залучення експертів для проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи за результатами якої складено висновок експерта № 166 від 01 лютого 2023 року, які складають 2 289,34 грн.
Понесені вищезазначені процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судово-технічної експертизи, документально підтверджуються наявною у матеріалах справи довідкою про витрати на проведення експертизи у даному кримінальному провадженні. Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням повторних комісійних судово-медичних експертиз, підтверджуються наявними у матеріалах справи калькуляціями вартості на надання платної послуги «Комісійні експертизи».
Вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ч. 2 ст. 124 КПК України.
5.3. Винагорода викривачу
Згідно з обвинувальним актом викривач у кримінальному провадженні відсутній.
5.4. Спеціальна конфіскація
Відсутні підстави для застосування спеціальної конфіскації.
5.5. Заходи забезпечення кримінального провадження
5.5.1 Запобіжні заходи
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Судом встановлено, що запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувався.
5.5.2. Арешти майна
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
При звільненні від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК України, обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. 3 ст. 368 КК України, не застосовується.
У даному кримінальному провадженні обвинуваченому згідно укладеної угоди не призначається покарання у виді конфіскації майна, не застосовується спеціальна конфіскація, а тому наявні підстави для скасування арешту майна, накладеного:
– ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.03.2016 у справі № 760/1340/15-к на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5.6. Речові докази та документи
Згідно з п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, суд вирішує долю речових доказів наступним чином:
– документи, надані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах судового провадження ;
– грошові кошти в сумі 1 300 доларів США, а саме 13 банкнот номіналом 100 доларів США з серійними номерами: HF 58107035 C, KK 17241533 C, KK 17241541 C, KB 70494544 H, KB 29779139 I, КЕ 05096784 B, KF 53676438 D, KK 17241534 C, KB 41563334 J, KF 01020352 C, AB 53856209 R, HK 05534109 C, KB 61586893 P, які були надані заявником ОСОБА_8 для здійснення контролю за вчиненням злочину, повернути ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
– мобільний телефон чорного кольору «Iphone», model A1332, EMC 3808, FCC ID: НОМЕР_4, IC: НОМЕР_5 та сім-картку оператора «Київстар» ( НОМЕР_2 ), яка обслуговує номер телефону НОМЕР_3 , повернути ОСОБА_6 .
На підставі статей 12, 65-67, 75-76 КК України та керуючись статтями 100, 373-376, 474-475 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 грудня 2023 року між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52016000000000014 від 22.01.2016.
2. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кам`яне Жидачівського району Львівської області, громадянина України, судді Жидачівського районного суду Львівської області у відставці, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
3. Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 368 КК України – 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік.
4. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
5. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язок:
– повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
6. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
7. Покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік виконувати самостійно.
8. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09.03.2016 у справі № 760/1340/15-к на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
9. Речові докази:
– документи, надані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах судового провадження;
– грошові кошти в сумі 1 300 доларів США, а саме 13 банкнот номіналом 100 доларів США з серійними номерами: HF 58107035 C, KK 17241533 C, KK 17241541 C, KB 70494544 H, KB 29779139 I, КЕ 05096784 B, KF 53676438 D, KK 17241534 C, KB 41563334 J, KF 01020352 C, AB 53856209 R, HK 05534109 C, KB 61586893 P, які були надані заявником ОСОБА_8 для здійснення контролю за вчиненням злочину, повернути ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
– мобільний телефон чорного кольору «Iphone», model A1332, EMC 3808, FCC ID: НОМЕР_4, IC: НОМЕР_5 та сім-картку оператора «Київстар» ( НОМЕР_2 ), яка обслуговує номер телефону НОМЕР_3 , повернути ОСОБА_6 .
10. Процесуальні витрати, понесені на залучення експертів в кримінальному провадженні в сумі 6 695 (шість тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 64 копійки стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
11. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
