Відповідальність за ст. 355 КК може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов’язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. При цьому вимога виконати чи не виконати цивільно-правове зобов’язання – це викладена в рішучій (категоричній) формі пропозиція винного потерпілому негайно або у визначений час виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) або інше цивільно-правове зобов’язання. Вимога має бути конкретною, чітко визначеною. Неконкретизована вимога зазначеного складу злочину не утворює.
Обставини справи
двоє обвинувачених в групі з невстановленою особою, з метою заволодіння чужим майном проникли до будинку потерпілих, де вчинили на них розбійний напад.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
місцевий суд визнав винуватими і засудив двох осіб за ч. 3 ст. 187 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі захисник стверджує про необхідність перекваліфікації дій засуджених на ч. 2 ст. 355 КК.
Позиція ККС
залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС
ККС уважає, що місцевий суд вірно визнав безпідставними доводи сторони захисту у тій їх частині, що в ході нападу засуджені примушували потерпілих саме до виконання цивільно-правових зобов’язань.
Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 355 КК, виражається у примушуванні до виконання або невиконання цивільно-правових зобов’язань (договір, правочин або інше цивільно-правове зобов’язання). За змістом закону відповідальність за ст. 355 КК може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов’язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. При цьому вимога виконати чи не виконати цивільно-правове зобов’язання – це викладена в рішучій (категоричній) формі пропозиція винного до потерпілого негайно або у визначений час виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) чи інше
цивільно-правове зобов’язання. Вимога має бути конкретною, чітко визначеною.
Неконкретизована вимога розглядуваного складу злочину не утворює.
Місцевий суд встановив, що під час нічного нападу потерпілим не було не тільки зрозуміло, з яких підстав до них прийшли троє, на той момент, не відомих їм осіб, нападники не вели жодної розмови про повернення боргу за коня, не висловлювали потерпілим вимоги про виконання будь-якої цивільно-правової угоди. При цьому потерпілі не заперечили того факту, що восени 2017 р. мали плани продажу коня та навіть отримали перед цим від хлопців 2 000 грн завдатку, хоча більше покупці до них по цьому питанню не звертались.
Водночас дії нападників в групі з невстановленою особою були чіткими, узгодженими між собою та направленими саме на вчинення розбійного нападу на потерпілих з метою заволодіння їх майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілих, за попередньою змовою групою осіб та із проникненням у житло потерпілих.
Показання засуджених, які вони змінили в частині кваліфікації своїх дій під час судових дебатів, суд першої інстанції визнав непослідовними та неконкретними, такими, що містять суперечності з наявними у справі доказами та письмовими доказами, зокрема, з показаннями потерпілих; з протоколами проведення за їх та потерпілих участю слідчих експериментів, та викликають обґрунтований сумнів у їх правдивості, були розцінені судом як дані з метою уникнути відповідальності за вчинене. Тому місцевий суд визнав безпідставними доводи сторони захисту у тій їх частині, що в ході нападу засуджені примушували потерпілих саме до виконання цивільно-правових зобов`язань, з чим погоджується і ККС.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 14.12.2023 у справі №164/1432/18 (провадження № 51-5140км21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/115861697
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.