Новини

Коли обов’язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту – розрахунково-касове обслуговування – є нікчемним?

06 листопада 2023 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі – АТ «Банк Кредит Дніпро») у справі за позовом АТ «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судами встановлено, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір, умовами якого, крім іншого, визначено обов’язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши кошти відповідачу, у свою чергу, ОСОБА_1 належним чином свої зобов’язання не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка складається із залишку простроченого кредиту, прострочених відсотків та простроченої комісії.

Заочним рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором, яка
складається із залишку простроченого кредиту та залишку прострочених
відсотків. Оскільки комісія банком нараховується відповідачу за дії, які банк
здійснює на власну користь, суди дійшли висновку про те, що відсутні підстави для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими
комісіями.

На розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання правомірності нарахування банком щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Постановою Верховного Суду заочне рішення районного суду та постанову апеляційного суду в оскаржуваних частинах змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови та зазначено таке.

У справі, яка переглядалася, суд установив, що в вересні 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, умовами якого (пункт 1.2 та розділ 4) передбачено обов’язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове
обслуговування).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» (далі – ЗУ «Про споживче кредитування»), у зв’язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п’ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п’ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов’язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачено в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору.

Переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), у договорі не зазначено.

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов’язані з отриманням,
обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту
(розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов’язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п’ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв’язку з викладеним Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку.

З урахуванням викладеного висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії є правильними.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114848835.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *