Категорія: Новини

Працівники системи безоплатної правничої допомоги, які іноді мають мінімальний стаж роботи і приблизне уявлення про адвокатську діяльність, водночас наділяються державою повноваженнями щодо оцінки якості надання адвокатами правничої допомоги.

Моніторинг якості надання безоплатної правничої допомоги було названо однією з основних проблем системи БПД під час презентації звіту, підготовленого Національною асоціацією адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Сама проблема полягає в системному втручанні з боку органів БПД до сутнісної діяльності адвоката.

Відповідно до ст. 25 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги здійснюється комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.

Правильність цієї норми, її відповідність гарантіям незалежності адвокатської діяльності не викликає сумніву, – вважають у Комітеті НААУ з питань БПД. – Тож усі наявні скарги мають направлятись центрами до таких комісій. Але центри БПД намагаються самостійно розглядати скарги на адвокатів. Більше того – робити з таких скарг висновки для продовження співпраці з адвокатом.

Виділяється чотири вади сьогоднішньої процедури моніторингу:

1) здійснюється працівниками центрів, вимоги до кваліфікації яких є мінімальними;2) передбачає принизливі процедури, а саме: контроль адвоката в судовому засіданні, анкета самооцінки адвоката, інтерв’ювання клієнта;3) може бути інструментом потенційного зловживання, оскільки самі ж центри наділені правом ініціювати припинення договору з адвокатом;4) відсутність реальної потреби та неефективність. Згідно зі звітом про роботу системи БПД у 2023 році виявлено лише один випадок недотримання стандартів якості. При цьому у 2023 році було проведено 1618 спостережень щодо 1403 адвокатів, інтерв’ювання 451 клієнтів.

У НААУ переконані: хоча Координаційний центр і не оприлюднює інформацію щодо витрат на відділи моніторингу, зрозуміло, що цифри не маленькі. Адже ці відділи є в кожному центрі.

У звіті НААУ констатується, що існуючий сьогодні моніторинг оцінки якості роботи адвоката є порушенням професійних прав, суперечить міжнародним положенням та негативно впливає на авторитет адвокатури в суспільстві і світі. Відтак моніторинг в існуючому сьогодні вигляді має бути заборонений.

Для вирішення цієї проблеми необхідно:

по-перше, скасувати повноваження органів системи БПД з проведення моніторингу якості надання адвокатами БПД;по-друге, нормативно закріпити повноваження комісій з оцінювання повноти, якості і своєчасності надання правничої допомоги відповідно до закону та посилення контролю за виконанням таких повноважень.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

30 січня 2024 року Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 336/5209/22, провадження № 51-4750км23 (ЄДРСРУ № 116705060) досліджував питання щодо покарання за дезертирство вчинене в умовах воєнного стану.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад кримінального правопорушення – це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.

Об`єктом цього кримінального правопорушення є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.

Суб`єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу.

Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у:

1.     самовільному залишенні військової частини або місця служби;2.   нез`явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.

У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій – коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк.

Суб`єктивна сторона дезертирства завжди характеризується прямим умислом. Крім того, обов`язковою ознакою цього складу кримінального правопорушення є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди.

(!!!) Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.

Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).

Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби – безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.

Стосовно справедливості призначеного засудженому покарання, яке він має відбувати реально

Функція суду щодо вибору форми відбування покарання за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Слід зазначити, що у правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, у ній мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою, заходи примусу.

На реалізацію принципу, встановленого ч. 2 ст. 61 Конституції України,  згідно  з  яким  юридична відповідальність  особи  має  індивідуальний характер,  спрямовані положення ст. 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано в положеннях КК України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого  покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.

З огляду на викладене справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.

Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання.

Матеріал підготовлено адвокатом Євгеном Морозовим.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

За результатами опитування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у Національній асоціації адвокатів України сформували перелік типових порушень професійних гарантій діяльності. Прикметно, що адвокати не готові відстоювати свої права безпосередньо перед системою БПД.

Аналітичні дані щодо порушення прав адвокатів, які надають БПД, а також інформацію про реагування на такі порушення з боку інституту адвокатури викладено у Звіті з актуальних питань функціонування системи безоплатної правничої допомоги, який підготував і презентував 19 березня профільний комітет Національної асоціації адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Серед типових порушень наводяться:

затримання в оплаті роботи, виконаної адвокатом;відмова від укладення з адвокатами договорів про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;нав’язування стандартів, алгоритмів, форм тощо, розроблених системою БПД (що набуває форм втручання у правову позицію адвоката);розкриття адвокатської таємниці (наприклад, при розгляді скарг на адвоката і при поданні ним звітності);надмірна бюрократизація процесу – вимоги складання документів, що не передбачені законами (наприклад, доповідних записок), що є фактично порушенням незалежності адвокатської діяльності;оцінка якості надання адвокатами правничої допомоги працівниками центрів з надання БПД, а не комісіями, створеними радами адвокатів регіону, як це передбачено законом (порушення незалежності адвокатури).

Голова Комітету НААУ з питань БПД Оксана Каденко, яка організувала роботу з підготовки звіту, під час презентації зауважила, що вживати заходів для захисту професійних прав самим адвокатам щонайменше некомфортно.

Цей факт вона пов’язала з тим, що будь-яка незгода адвоката із працівниками центрів з надання БПД (їх тлумаченням законодавства про адвокатуру або розумінням Правил адвокатської етики) як правило призводять до конфлікту, в якому адвокат є уразливою стороною. «У разі ж порушення прав системою БПД, адвокати, хоча й знають про механізми захисту, здебільшого їх не застосовують, оскільки побоюються припинення співпраці з центрами, – пояснила О.Каденко. – При цьому звернення до НААУ залишаються чи не єдиним способом добитися захисту та відновлення своїх порушених прав».

Згідно із висновками звіту, за умови існування чинної системи надання БПД в Україні концептуальне подолання окреслених проблем неможливе або значно ускладнене.

Ефективним способом захисту прав адвокатів є визначальні зміни, спрямовані на систему управління БПД з державної на незалежну від держави або запровадження змішаного формату, коли держава не матиме визначального впливу на адвокатів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

За результатами опитування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у Національній асоціації адвокатів України сформували перелік типових порушень професійних гарантій діяльності. Прикметно, що адвокати не готові відстоювати свої права безпосередньо перед системою БПД.

Аналітичні дані щодо порушення прав адвокатів, які надають БПД, а також інформацію про реагування на такі порушення з боку інституту адвокатури викладено у Звіті з актуальних питань функціонування системи безоплатної правничої допомоги, який підготував і презентував 19 березня профільний комітет Національної асоціації адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Серед типових порушень наводяться:

затримання в оплаті роботи, виконаної адвокатом;відмова від укладення з адвокатами договорів про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;нав’язування стандартів, алгоритмів, форм тощо, розроблених системою БПД (що набуває форм втручання у правову позицію адвоката);розкриття адвокатської таємниці (наприклад, при розгляді скарг на адвоката і при поданні ним звітності);надмірна бюрократизація процесу – вимоги складання документів, що не передбачені законами (наприклад, доповідних записок), що є фактично порушенням незалежності адвокатської діяльності;оцінка якості надання адвокатами правничої допомоги працівниками центрів з надання БПД, а не комісіями, створеними радами адвокатів регіону, як це передбачено законом (порушення незалежності адвокатури).

Голова Комітету НААУ з питань БПД Оксана Каденко, яка організувала роботу з підготовки звіту, під час презентації зауважила, що вживати заходів для захисту професійних прав самим адвокатам щонайменше некомфортно.

Цей факт вона пов’язала з тим, що будь-яка незгода адвоката із працівниками центрів з надання БПД (їх тлумаченням законодавства про адвокатуру або розумінням Правил адвокатської етики) як правило призводять до конфлікту, в якому адвокат є уразливою стороною. «У разі ж порушення прав системою БПД, адвокати, хоча й знають про механізми захисту, здебільшого їх не застосовують, оскільки побоюються припинення співпраці з центрами, – пояснила О.Каденко. – При цьому звернення до НААУ залишаються чи не єдиним способом добитися захисту та відновлення своїх порушених прав».

Згідно із висновками звіту, за умови існування чинної системи надання БПД в Україні концептуальне подолання окреслених проблем неможливе або значно ускладнене.

Ефективним способом захисту прав адвокатів є визначальні зміни, спрямовані на систему управління БПД з державної на незалежну від держави або запровадження змішаного формату, коли держава не матиме визначального впливу на адвокатів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

За результатами опитування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у Національній асоціації адвокатів України сформували перелік типових порушень професійних гарантій діяльності. Прикметно, що адвокати не готові відстоювати свої права безпосередньо перед системою БПД.

Аналітичні дані щодо порушення прав адвокатів, які надають БПД, а також інформацію про реагування на такі порушення з боку інституту адвокатури викладено у Звіті з актуальних питань функціонування системи безоплатної правничої допомоги, який підготував і презентував 19 березня профільний комітет Національної асоціації адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Серед типових порушень наводяться:

затримання в оплаті роботи, виконаної адвокатом;відмова від укладення з адвокатами договорів про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;нав’язування стандартів, алгоритмів, форм тощо, розроблених системою БПД (що набуває форм втручання у правову позицію адвоката);розкриття адвокатської таємниці (наприклад, при розгляді скарг на адвоката і при поданні ним звітності);надмірна бюрократизація процесу – вимоги складання документів, що не передбачені законами (наприклад, доповідних записок), що є фактично порушенням незалежності адвокатської діяльності;оцінка якості надання адвокатами правничої допомоги працівниками центрів з надання БПД, а не комісіями, створеними радами адвокатів регіону, як це передбачено законом (порушення незалежності адвокатури).

Голова Комітету НААУ з питань БПД Оксана Каденко, яка організувала роботу з підготовки звіту, під час презентації зауважила, що вживати заходів для захисту професійних прав самим адвокатам щонайменше некомфортно.

Цей факт вона пов’язала з тим, що будь-яка незгода адвоката із працівниками центрів з надання БПД (їх тлумаченням законодавства про адвокатуру або розумінням Правил адвокатської етики) як правило призводять до конфлікту, в якому адвокат є уразливою стороною. «У разі ж порушення прав системою БПД, адвокати, хоча й знають про механізми захисту, здебільшого їх не застосовують, оскільки побоюються припинення співпраці з центрами, – пояснила О.Каденко. – При цьому звернення до НААУ залишаються чи не єдиним способом добитися захисту та відновлення своїх порушених прав».

Згідно із висновками звіту, за умови існування чинної системи надання БПД в Україні концептуальне подолання окреслених проблем неможливе або значно ускладнене.

Ефективним способом захисту прав адвокатів є визначальні зміни, спрямовані на систему управління БПД з державної на незалежну від держави або запровадження змішаного формату, коли держава не матиме визначального впливу на адвокатів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

За результатами опитування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у Національній асоціації адвокатів України сформували перелік типових порушень професійних гарантій діяльності. Прикметно, що адвокати не готові відстоювати свої права безпосередньо перед системою БПД.

Аналітичні дані щодо порушення прав адвокатів, які надають БПД, а також інформацію про реагування на такі порушення з боку інституту адвокатури викладено у Звіті з актуальних питань функціонування системи безоплатної правничої допомоги, який підготував і презентував 19 березня профільний комітет Національної асоціації адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Серед типових порушень наводяться:

затримання в оплаті роботи, виконаної адвокатом;відмова від укладення з адвокатами договорів про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;нав’язування стандартів, алгоритмів, форм тощо, розроблених системою БПД (що набуває форм втручання у правову позицію адвоката);розкриття адвокатської таємниці (наприклад, при розгляді скарг на адвоката і при поданні ним звітності);надмірна бюрократизація процесу – вимоги складання документів, що не передбачені законами (наприклад, доповідних записок), що є фактично порушенням незалежності адвокатської діяльності;оцінка якості надання адвокатами правничої допомоги працівниками центрів з надання БПД, а не комісіями, створеними радами адвокатів регіону, як це передбачено законом (порушення незалежності адвокатури).

Голова Комітету НААУ з питань БПД Оксана Каденко, яка організувала роботу з підготовки звіту, під час презентації зауважила, що вживати заходів для захисту професійних прав самим адвокатам щонайменше некомфортно.

Цей факт вона пов’язала з тим, що будь-яка незгода адвоката із працівниками центрів з надання БПД (їх тлумаченням законодавства про адвокатуру або розумінням Правил адвокатської етики) як правило призводять до конфлікту, в якому адвокат є уразливою стороною. «У разі ж порушення прав системою БПД, адвокати, хоча й знають про механізми захисту, здебільшого їх не застосовують, оскільки побоюються припинення співпраці з центрами, – пояснила О.Каденко. – При цьому звернення до НААУ залишаються чи не єдиним способом добитися захисту та відновлення своїх порушених прав».

Згідно із висновками звіту, за умови існування чинної системи надання БПД в Україні концептуальне подолання окреслених проблем неможливе або значно ускладнене.

Ефективним способом захисту прав адвокатів є визначальні зміни, спрямовані на систему управління БПД з державної на незалежну від держави або запровадження змішаного формату, коли держава не матиме визначального впливу на адвокатів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

За результатами опитування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у Національній асоціації адвокатів України сформували перелік типових порушень професійних гарантій діяльності. Прикметно, що адвокати не готові відстоювати свої права безпосередньо перед системою БПД.

Аналітичні дані щодо порушення прав адвокатів, які надають БПД, а також інформацію про реагування на такі порушення з боку інституту адвокатури викладено у Звіті з актуальних питань функціонування системи безоплатної правничої допомоги, який підготував і презентував 19 березня профільний комітет Національної асоціації адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Серед типових порушень наводяться:

затримання в оплаті роботи, виконаної адвокатом;відмова від укладення з адвокатами договорів про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;нав’язування стандартів, алгоритмів, форм тощо, розроблених системою БПД (що набуває форм втручання у правову позицію адвоката);розкриття адвокатської таємниці (наприклад, при розгляді скарг на адвоката і при поданні ним звітності);надмірна бюрократизація процесу – вимоги складання документів, що не передбачені законами (наприклад, доповідних записок), що є фактично порушенням незалежності адвокатської діяльності;оцінка якості надання адвокатами правничої допомоги працівниками центрів з надання БПД, а не комісіями, створеними радами адвокатів регіону, як це передбачено законом (порушення незалежності адвокатури).

Голова Комітету НААУ з питань БПД Оксана Каденко, яка організувала роботу з підготовки звіту, під час презентації зауважила, що вживати заходів для захисту професійних прав самим адвокатам щонайменше некомфортно.

Цей факт вона пов’язала з тим, що будь-яка незгода адвоката із працівниками центрів з надання БПД (їх тлумаченням законодавства про адвокатуру або розумінням Правил адвокатської етики) як правило призводять до конфлікту, в якому адвокат є уразливою стороною. «У разі ж порушення прав системою БПД, адвокати, хоча й знають про механізми захисту, здебільшого їх не застосовують, оскільки побоюються припинення співпраці з центрами, – пояснила О.Каденко. – При цьому звернення до НААУ залишаються чи не єдиним способом добитися захисту та відновлення своїх порушених прав».

Згідно із висновками звіту, за умови існування чинної системи надання БПД в Україні концептуальне подолання окреслених проблем неможливе або значно ускладнене.

Ефективним способом захисту прав адвокатів є визначальні зміни, спрямовані на систему управління БПД з державної на незалежну від держави або запровадження змішаного формату, коли держава не матиме визначального впливу на адвокатів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

За результатами опитування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у Національній асоціації адвокатів України сформували перелік типових порушень професійних гарантій діяльності. Прикметно, що адвокати не готові відстоювати свої права безпосередньо перед системою БПД.

Аналітичні дані щодо порушення прав адвокатів, які надають БПД, а також інформацію про реагування на такі порушення з боку інституту адвокатури викладено у Звіті з актуальних питань функціонування системи безоплатної правничої допомоги, який підготував і презентував 19 березня профільний комітет Національної асоціації адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Серед типових порушень наводяться:

затримання в оплаті роботи, виконаної адвокатом;відмова від укладення з адвокатами договорів про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;нав’язування стандартів, алгоритмів, форм тощо, розроблених системою БПД (що набуває форм втручання у правову позицію адвоката);розкриття адвокатської таємниці (наприклад, при розгляді скарг на адвоката і при поданні ним звітності);надмірна бюрократизація процесу – вимоги складання документів, що не передбачені законами (наприклад, доповідних записок), що є фактично порушенням незалежності адвокатської діяльності;оцінка якості надання адвокатами правничої допомоги працівниками центрів з надання БПД, а не комісіями, створеними радами адвокатів регіону, як це передбачено законом (порушення незалежності адвокатури).

Голова Комітету НААУ з питань БПД Оксана Каденко, яка організувала роботу з підготовки звіту, під час презентації зауважила, що вживати заходів для захисту професійних прав самим адвокатам щонайменше некомфортно.

Цей факт вона пов’язала з тим, що будь-яка незгода адвоката із працівниками центрів з надання БПД (їх тлумаченням законодавства про адвокатуру або розумінням Правил адвокатської етики) як правило призводять до конфлікту, в якому адвокат є уразливою стороною. «У разі ж порушення прав системою БПД, адвокати, хоча й знають про механізми захисту, здебільшого їх не застосовують, оскільки побоюються припинення співпраці з центрами, – пояснила О.Каденко. – При цьому звернення до НААУ залишаються чи не єдиним способом добитися захисту та відновлення своїх порушених прав».

Згідно із висновками звіту, за умови існування чинної системи надання БПД в Україні концептуальне подолання окреслених проблем неможливе або значно ускладнене.

Ефективним способом захисту прав адвокатів є визначальні зміни, спрямовані на систему управління БПД з державної на незалежну від держави або запровадження змішаного формату, коли держава не матиме визначального впливу на адвокатів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

За результатами опитування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у Національній асоціації адвокатів України сформували перелік типових порушень професійних гарантій діяльності. Прикметно, що адвокати не готові відстоювати свої права безпосередньо перед системою БПД.

Аналітичні дані щодо порушення прав адвокатів, які надають БПД, а також інформацію про реагування на такі порушення з боку інституту адвокатури викладено у Звіті з актуальних питань функціонування системи безоплатної правничої допомоги, який підготував і презентував 19 березня профільний комітет Національної асоціації адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Серед типових порушень наводяться:

затримання в оплаті роботи, виконаної адвокатом;відмова від укладення з адвокатами договорів про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;нав’язування стандартів, алгоритмів, форм тощо, розроблених системою БПД (що набуває форм втручання у правову позицію адвоката);розкриття адвокатської таємниці (наприклад, при розгляді скарг на адвоката і при поданні ним звітності);надмірна бюрократизація процесу – вимоги складання документів, що не передбачені законами (наприклад, доповідних записок), що є фактично порушенням незалежності адвокатської діяльності;оцінка якості надання адвокатами правничої допомоги працівниками центрів з надання БПД, а не комісіями, створеними радами адвокатів регіону, як це передбачено законом (порушення незалежності адвокатури).

Голова Комітету НААУ з питань БПД Оксана Каденко, яка організувала роботу з підготовки звіту, під час презентації зауважила, що вживати заходів для захисту професійних прав самим адвокатам щонайменше некомфортно.

Цей факт вона пов’язала з тим, що будь-яка незгода адвоката із працівниками центрів з надання БПД (їх тлумаченням законодавства про адвокатуру або розумінням Правил адвокатської етики) як правило призводять до конфлікту, в якому адвокат є уразливою стороною. «У разі ж порушення прав системою БПД, адвокати, хоча й знають про механізми захисту, здебільшого їх не застосовують, оскільки побоюються припинення співпраці з центрами, – пояснила О.Каденко. – При цьому звернення до НААУ залишаються чи не єдиним способом добитися захисту та відновлення своїх порушених прав».

Згідно із висновками звіту, за умови існування чинної системи надання БПД в Україні концептуальне подолання окреслених проблем неможливе або значно ускладнене.

Ефективним способом захисту прав адвокатів є визначальні зміни, спрямовані на систему управління БПД з державної на незалежну від держави або запровадження змішаного формату, коли держава не матиме визначального впливу на адвокатів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

За результатами опитування адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у Національній асоціації адвокатів України сформували перелік типових порушень професійних гарантій діяльності. Прикметно, що адвокати не готові відстоювати свої права безпосередньо перед системою БПД.

Аналітичні дані щодо порушення прав адвокатів, які надають БПД, а також інформацію про реагування на такі порушення з боку інституту адвокатури викладено у Звіті з актуальних питань функціонування системи безоплатної правничої допомоги, який підготував і презентував 19 березня профільний комітет Національної асоціації адвокатів України.

Про це повідомляє НААУ.

Серед типових порушень наводяться:

затримання в оплаті роботи, виконаної адвокатом;відмова від укладення з адвокатами договорів про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;нав’язування стандартів, алгоритмів, форм тощо, розроблених системою БПД (що набуває форм втручання у правову позицію адвоката);розкриття адвокатської таємниці (наприклад, при розгляді скарг на адвоката і при поданні ним звітності);надмірна бюрократизація процесу – вимоги складання документів, що не передбачені законами (наприклад, доповідних записок), що є фактично порушенням незалежності адвокатської діяльності;оцінка якості надання адвокатами правничої допомоги працівниками центрів з надання БПД, а не комісіями, створеними радами адвокатів регіону, як це передбачено законом (порушення незалежності адвокатури).

Голова Комітету НААУ з питань БПД Оксана Каденко, яка організувала роботу з підготовки звіту, під час презентації зауважила, що вживати заходів для захисту професійних прав самим адвокатам щонайменше некомфортно.

Цей факт вона пов’язала з тим, що будь-яка незгода адвоката із працівниками центрів з надання БПД (їх тлумаченням законодавства про адвокатуру або розумінням Правил адвокатської етики) як правило призводять до конфлікту, в якому адвокат є уразливою стороною. «У разі ж порушення прав системою БПД, адвокати, хоча й знають про механізми захисту, здебільшого їх не застосовують, оскільки побоюються припинення співпраці з центрами, – пояснила О.Каденко. – При цьому звернення до НААУ залишаються чи не єдиним способом добитися захисту та відновлення своїх порушених прав».

Згідно із висновками звіту, за умови існування чинної системи надання БПД в Україні концептуальне подолання окреслених проблем неможливе або значно ускладнене.

Ефективним способом захисту прав адвокатів є визначальні зміни, спрямовані на систему управління БПД з державної на незалежну від держави або запровадження змішаного формату, коли держава не матиме визначального впливу на адвокатів.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.