Для визначення того, чи безпосередньою причиною здійснення обвинуваченим пострілу з пневматичного пістолета в бік потерпілого стала агресивна поведінка останнього, що виразилась у намаганні завдати засудженому удару штахетиною, судам належить встановлювати обставини, які підтверджують або спростовують те, що такі дії були дійсно зумовлені необхідністю захисту від посягання потерпілого й відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту.
Обставини справи
особу визнано винною у тому, що вона, перебуваючи на водійському сидінні в салоні автомобіля, де в ході раптово виниклого конфлікту з потерпілим на ґрунті особистого неприязного відношення, що полягало у зауваженні від потерпілого через світло фар автомобіля, здійснила з пневматичного пістолета два постріли в область голови потерпілого, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
місцевий суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 1 ст. 122 КК. Відповідно до ст. 75 КК звільнив особу від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд змінив цей вирок в частині обчислення початку іспитового строку. У решті залишив без зміни.
У касаційній скарзі засуджений стверджує про безпідставність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК, оскільки встановлені судом першої інстанції фактичні обставини свідчать про те, що він діяв в умовах необхідної оборони і захищався від потерпілого.
Позиція ККС
скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
ККС вказав, що у цьому кримінальному провадженні питання полягало у тому, чи були дії засудженого зумовлені необхідністю захисту від посягання потерпілого та чи відповідали ці дії небезпечності посягання та обстановці захисту.
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції засуджений стверджував, що безпосередньою причиною пострілу пневматичним пістолетом у бік потерпілого стала агресивна поведінка останнього, що виразилась у намаганні завдати потерпілим засудженому удар штахетою. Зазначені твердження засудженого підтвердили під час їх допиту у суді свідки, які були очевидцями події, оскільки знаходились в автомобілі разом із засудженим.
Апеляційний суд формально підійшов до розгляду апеляційної скарги засудженого, при цьому визнавши її безпідставною послався лише на
правильність вироку суду першої інстанції без належного мотивування доводів, на які вказував засуджений.
ККС зазначає, що без належної уваги суду апеляційної інстанції залишились доводи апеляційної скарги про те, що засуджений перебував у стані необхідної оборони від суспільно небезпечного посягання потерпілого, оскільки дійшов висновку про відсутність у потерпілого штахети, а відтак і наміру її застосувати до засудженого, який, при цьому перебував у автомобілі. Апеляційний суд не звернув увагу й на те, що під час огляду місця події пошук будь-яких предметів, в тому числі штахет, не проводився. До того ж, у результаті проведення додаткового огляду місця події, який був здійснений більш ніж через місяць від первинного огляду місця події, констатовано наявність, зокрема, дерев’яного паркану зі штахет на місці вчинення кримінального правопорушення, що не спростовує версію сторони захисту про можливість відшукання потерпілим штахетини на місці пригоди.
Інших доказів, які б спростували версію сторони захисту про те, що застосування пневматичного пістолета було здійснено у зв’язку з агресивною поведінкою потерпілого та для захисту від нього, судом не наведено, і, таким чином, твердження засудженого не спростовані «поза розумним сумнівом».
При цьому, важливим є доказ поведінки потерпілого безпосередньо перед подією, яка змальована свідками, а саме те, що на зустріч руху автомобіля, під
керуванням засудженого, рухався знервований, п’яний потерпілий, який поводив себе агресивно, у результаті чого засуджений дістав пістолет та правою рукою показав його потерпілому. Після чого потерпілий відійшов, однак через декілька секунд повернувся з дерев’яною штахетиною в руках та замахнувся нею, щоб завдати удар засудженому, а той, у відповідь, вистрелив у бік потерпілого.
ККС звертає увагу на те, що відповідно до ст. 36 КК застосування для захисту засобів, що не відповідають обстановці посягання, не спростовує перебування особи у стані необхідної оборони, однак дає підстави для притягнення до відповідальності за перевищення меж необхідної оборони у випадках, передбачених ч. 3 ст. 36 КК.
Для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у рішенні слід зазначити, в чому саме воно полягає.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 05.12.2023 у справі №125/2136/20 (провадження № 51-2336км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/115476607.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
