Новини

У випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми ст. 3, 6 ЦК щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання

Шлюбний договір є особливим способом урегулювання наявних між подружжям майнових відносин або майнових відносин, що можуть виникнути в майбутньому, засобом захисту майнових прав подружжя, а також засобом здійснення майнових обов’язків.

06 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання ідеальних часток у спільному майні – квартирі, а саме по 1/2 частці за кожним.

Судами встановлено, під час перебування сторін у шлюбі, який було розірвано рішенням районного суду у 2020 році, ОСОБА_2 придбав та зареєстрував на себе право власності на квартиру. Договір купівлі-продажу квартири укладений за згодою дружини покупця – ОСОБА_1.

У 2018 році між сторонами було укладено шлюбний договір, за змістом якого вони вирішили питання щодо розподілу майна. Зокрема, у пункті 3 договору визначено, що квартира, яка набута подружжям у шлюбі та зареєстрована за відповідачем, в подальшому буде належати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

У справі № 760/12541/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним шлюбного договору.

Оскільки вказана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, а шлюбним договором передбачено, що остання належить обом сторонам, у позивача виникла необхідність звернутись до суду з позовом для виділення
ідеальної частки в спільній сумісній власності для подальшої реєстрації 1/2
частки квартири в Державному реєстрі речових прав.

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено, визначено, що частка кожної із сторін в спільній сумісній власності на квартиру складає 1/2 частку квартири.

Постановою Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін з огляду на таке.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у частині другій статті 7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Статтею 92 СК України встановлено право на укладення шлюбного договору.

Відповідно до частини першої статті 92 та частини першої статті 93 СК України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям; шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки.

Згідно з частинами першою – третьою статті 97 СК України у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу; сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

Аналізуючи зміст пункту 3 шлюбного договору, відповідно до якого сторони домовились, що квартира, яка набута подружжям у шлюбі і зареєстрована на ім’я ОСОБА_2, в подальшому буде належати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, тобто сторони цього договору визначили свої відносини на майбутнє, залежно від настання певної події.

Оскільки шлюбний договір є особливим способом урегулювання наявних між подружжям майнових відносин або майнових відносин, що можуть виникнути в майбутньому, засобом захисту майнових прав подружжя, а також засобом здійснення майнових обов’язків, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, особам надається право вибору – використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статті 6, частини першої статті 626, статті 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого
учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору,
встановлені законом. Разом з тим сторони не можуть на власний розсуд
врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма
заборона, встановлена актом цивільного законодавства, заборона випливає зі змісту акта законодавства, така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Недійсність укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюбного договору прямо не встановлена законом, цей договір не визнано у судовому порядку недійсним, його правомірність презюмується згідно з вимогами статті 204 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За таких обставин колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення ідеальних часток у спільному майні подружжя з огляду на наявність шлюбного договору, за умовами якого спірне нерухоме майно є спільною сумісною власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно, частки позивача та відповідача у праві власності на спірну квартиру є рівними та становлять по 1/2 частці у кожного.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 760/18875/20 (провадження № 61-5195св22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/113324560

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *