Невідкладний обшук: коли виняток стає інструментом зловживань – адвокати Богдан Забара та Євген Бовкун

Кримінальний процесуальний кодекс передбачає такий винятковий інструмент як невідкладний обшук. Проте на практиці цей механізм, створений для надзвичайних ситуацій, все частіше перетворюється на рутинний спосіб обходу судового контролю, що створює значні ризики для захисту права власності та недоторканності житла.

Про це зазначають адвокати Богдан Забара та Євген Бовкун, інформує ЗіБ.

Конституційна гарантія та її винятки

Стаття 30 Конституції гарантує кожному недоторканність житла. Кримінальний процесуальний кодекс деталізує цю норму, встановлюючи у статті 233, що проникнення до володіння особи можливе лише за її згодою або на підставі ухвали слідчого судді.

Однак частина 3 цієї ж статті передбачає два винятки, коли слідчий може діяти без попереднього дозволу суду: для порятунку життя людей чи майна; під час безпосереднього переслідування підозрюваного.

Саме широке тлумачення поняття «врятування майна», яке правоохоронці часто прирівнюють до запобігання знищенню доказів, і стало основою для системних зловживань.

Позиція ВС: високий стандарт доказування

Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосування невідкладного обшуку для збереження доказів можливе лише за наявності «очевидної і реальної загрози» їх знищення. Це означає, що слідчий повинен мати конкретні, об’єктивні дані, які підтверджують, що будь-яке зволікання для отримання ухвали суду неминуче призведе до втрати цих доказів. Загальних припущень недостатньо.

Крім того, після проведення такої слідчої дії орган розслідування зобов’язаний невідкладно звернутися до суду для її легалізації. Недотримання цієї вимоги, як і відсутність доказів реальної загрози, є підставою для визнання обшуку незаконним, а всіх здобутих доказів — недопустимими за доктриною «плодів отруйного дерева».

Судова практика: лотерея замість єдиного стандарту

Аналіз 100 ухвал слідчих суддів 4 районних судів Києва демонструє, що у 75% випадків суди легалізують невідкладні обшуки. Однак детальний розгляд показує разючу відмінність у підходах. Якщо у Печерському районному суді задовольняється 96% таких клопотань, що свідчить про формальний підхід, то у Солом’янському суді відмову отримують майже половина (48%).

Такий розкид показників свідчить про відсутність єдиного стандарту правосуддя. Захист конституційного права на недоторканність житла фактично залежить не від закону, а від того, до якого суду потрапить справа.

Правова пастка для власників майна

Основна проблема, що виникає внаслідок зловживання невідкладними обшуками — це правовий статус вилученого майна. Сторона обвинувачення часто стверджує, що майно, вилучене під час такого «легалізованого» обшуку, не є тимчасово вилученим. Це дозволяє їм не звертатися до суду з клопотанням про арешт і утримувати майно безстроково, позбавляючи власника будь-яких ефективних засобів захисту.

Такий підхід є хибним. Ухвала про дозвіл на обшук легалізує лише втручання у володіння, але не обмеження права власності. Будь-яке майно, вилучене під час обшуку без попередньої ухвали на його арешт, автоматично набуває статусу тимчасово вилученого. Це означає, що слідчий зобов’язаний звернутися з клопотанням про його арешт, а в разі відмови суду — негайно повернути його власнику.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.

Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *