На сьогодні в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься 256 804 постанови ВС, завдання якого – орієнтувати і спрямовувати судову практику. Очевидно, що до передбачуваності судових рішень виникають певні питання. При цьому передусім варто говорити про причини.
Про це зазначив суддя Верховного Суду Василь Крат, інформує Судова влада.
Суддя звернув увагу на «масові» спори і відсутність позасудового механізму. Приклад із Британією: за оцінками Агентства з контролю фінансового сектору (Financial Conduct Authority), у період між 1990 та 2010 роками споживачі продали приблизно 45 млн страхових полісів, за якими сплачено загалом 44 млрд. FCA запустило позасудову схему повернення коштів за неправомірно продані поліси страхування платежів (PPI). У 2007–2014 роках споживачам повернули 16 млрд: із 13 млн скарг було задоволено 70 %. В Україні повернення комісій відбувається через судовий механізм, і кількість спорів цієї категорії, як і постанов ВС, значна. Водночас у більшості це малозначні справи. І такі спори могли б вирішуватися не судом, а в адміністративному порядку, як це відбувається, наприклад, у Великій Британії. Тобто одна з причин – перевантаження суду справами, які мали б вирішуватися в позасудовий спосіб.
Друга причина – невизначеність того, чиї інтереси повинен захищати суд: боржника чи кредитора. У нашому правопорядку навіть немає такої дискусії. А від цього залежать способи захисту. Доповідач зауважив, що сьогодні не лише судова система, але й уся юридична спільнота занадто захопилися способами захисту (ефективними, неефективними тощо). Вони залежать від того, чиї інтереси та які саме мають бути захищені. Також можна говорити про те, наскільки сформовані правові традиції щодо способів захисту. Крім того, доповідач сказав про розпорошеність правового регулювання, що призводить до ускладнення правозастосування. Зокрема, регулювання способів захисту, що є матеріальною категорією, регулюється в процесуальному законодавстві, що неправильно.
Важливе значення для забезпечення передбачуваності має й правнича освіта та забезпечення «тяглості» в правозастосуванні. Суддя навів як приклад постанову ОП КЦС ВС від 20 січня 2025 року у справі № 390/25/22 і звернув увагу на розмежування оренди та емфітевзису. По суті емфітевзис – це довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Емфітевзис є правом абсолютним, не просто речовим правом на земельну ділянку, а одним із найбільш міцних прав після права власності. Емфітевзис постає в історії приватного права та цивілістичній доктрині як найбільш повне обмежене речове право на сільськогосподарські землі, поступаючись у цьому аспекті лише праву власності. Емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений. Самостійність і незалежність емфітевзису від договору, яким він був встановлений, зумовлює ще одну особливість – існування емфітевзису як речового права може бути уражене лише недійсністю такого договору, розірвання ж його наслідків у вигляді припинення емфітевзису не матиме.
Також Василь Крат сказав про колізію судових рішень, яка зумовлена тим, що учасники спорів, у яких рішення ухвалено не на їхню користь, можуть намагатися обійти припис такого рішення. Тож і сторони у справах мають бути свідомі того, наскільки вони сприяють або ні передбачуваності судових рішень.
Крім того, суддя вважає, що незабаром ми прийдемо до реєстрації відповідної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про спірність об’єктів, коли щодо них існує спір. Також необхідно вдосконалити ЄДРСР таким чином, щоб він допомагав шукати саме актуальну судову практику тощо.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
Залишити відповідь