До Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 27 січня 2025 року (вх. № 244/0/24-25) надійшов висновок дисциплінарного інспектора Ільницького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Х.В. разом із скаргою та матеріалами, що зібрані під час попередньої перевірки, з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М. та залишити без розгляду в частині стосовно судді Західного апеляційного господарського суду Панової І.Ю.
Про це йдеться у акті ВРП.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2025 року № 232/2дп/19-25 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., оскільки під час попередньої перевірки скарги одержано відомості та фактичні дані, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності можуть свідчити про наявність в діях судді Артимовича В.М. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3 та 8 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»); дисциплінарну скаргу Буртник Х.В. в частині стосовно судді Західного апеляційного господарського суду Панової І.Ю. залишено без розгляду.
Листом Національного антикорупційного бюро України від 10 березня 2025 року вих. № 545-303/7014 надано скан-копії матеріалів кримінального провадження від 14 жовтня 2024 року № ____ та згоду дисциплінарному інспектору на використання відомостей досудового розслідування.
На підставі частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач здійснив заходи з підготовки справи до розгляду Дисциплінарною палатою, та вчинив інші дії, необхідні для розгляду справи Дисциплінарною палатою.
У процесі здійснення цих дій, дисциплінарним інспектором-доповідачем Ільницьким О.В. було одержано відомості та фактичні дані, які можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів. У зв’язку з цим, на підставі абзацу першого пункту 10.9 Глави 10 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24, 28 березня 2025 року дисциплінарний інспектор-доповідач передав висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка Максима Борисовича, Малех Ірини Богданівни за власною ініціативою Дисциплінарної палати (вх. № 293/0/10-25).
До порядку денного засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 16 квітня 2025 року включено питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., відкритої за скаргою Буртник Х.В. (вх. № Б-4321/17/7-24) в частині стосовно відомостей та фактичних даних, повідомлених у висновку дисциплінарного інспектора-доповідача, які можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б., Малех І.Б.
Заслухавши дисциплінарного інспектора – доповідача, дослідивши висновок та матеріали дисциплінарної справи, член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. запропонував Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б., Малех І.Б. за власною ініціативою та об’єднати її з дисциплінарною справою стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., відкритою за скаргою Буртник Х.В.
Обставини, встановлені за результатом розгляду матеріалів дисциплінарної справи, отриманих при підготовці справи до розгляду
Малех Ірина Богданівна Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 призначена строком на п’ять років на посаду судді Шевченківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 261-VI обрана на посаду судді безстроково. Постановою Верховної Ради України від 17 листопада 2011 року № 4048-VI обрана на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 січня 2025 року № 89/0/15-25 переведена на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.
Желік Максим Борисович Указом Президента України від 22 вересня 2005 року № 1308/2005 призначений на посаду судді Господарського суду Львівської області. Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2594-VI обраний на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 295/2018 переведений на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.
14 жовтня 2024 року розпочато кримінальне провадження № ____, досудове розслідування у якому здійснює Національне антикорупційне бюро України, в ході якого повідомлено про підозру ОСОБА1, ОСОБА2 та ОСОБА3 про вчинення кримінальних правопорушень за частиною другою статті 28, частиною третьою статті 3692 Кримінального кодексу України (надалі – КК України), а саме в обіцянці здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди, а також в одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, що вчинені за попередньою змовою групою осіб.
За змістом повідомлення про підозру, у період з літа до 12 жовтня 2024 року у ОСОБА1 виник протиправний умисел на вимагання та подальше одержання неправомірної вигоди від ОСОБА4 за вплив на прийняття рішень суддями зі складу колегій Західного апеляційного господарського суду у справах № 914/386/24, № 914/653/24 в інтересах ОСОБА4, а саме – про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, а також скасування рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24. Для реалізації вказаного умислу ОСОБА1 вступив у змову з ОСОБА2, ОСОБА3 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, що реалізовувався відповідно до ходу відтворених подій за версією слідства згідно із зібраними доказами.
4 листопада 2024 року колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді Зварич О.В., суддів Малех І.Б., Панової І.Ю. прийнято рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20 червня 2024 року у справі № 914/386/24, що, за версією слідства, відповідало узгодженій між ОСОБА1 та ОСОБА4 домовленості з реалізації злочинного умислу. На продовження виконання цієї домовленості, ОСОБА1 підтвердив ОСОБА4 необхідність передачі частини неправомірної вигоди в розмірі 75 000 доларів США через ОСОБА2 під час телефонної розмови 5 листопада 2024 року та особистої зустрічі цього ж дня, зафіксованої органами досудового розслідування.
Для документування протиправної діяльності, за протоколом огляду та вручення грошових коштів 4 листопада 2024 року, ОСОБА4 було вручено 75 000,00 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 750 штук (а.с. 147-157 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження), а також за протоколом огляду від 1 листопада 2024 року – дві інформаційні довідки щодо правової позиції у судових справах № № 916/653/24 та 914/386/24 на 1-ому аркуші кожна (а.с. 158-162 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження).
25 листопада 2024 року колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Желіка М.Б. прийнято рішення про залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 9 серпня 2024 року у справі № 914/653/24, що, за версією слідства, не відповідало узгодженій між ОСОБА1 та ОСОБА4 домовленості з реалізації злочинного умислу через відмову ОСОБА5 брати участь у протиправній схемі у зв’язку із виявленням здійснення спостереження працівниками правоохоронних органів.
За версією слідства, 6 листопада 2024 року перебуваючи в кабінеті, який використовується ОСОБА2 у будівлі корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка, ОСОБА4 передав, а ОСОБА2 одержав обумовлену частину неправомірної вигоди в розмірі 75 000 доларів США.
У ході здійснення досудового розслідування, зважаючи на те, що у показаннях ОСОБА4, а також зафіксованих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи (протокол від 15 листопада 2024 року з приводу зустрічі 16 жовтня 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА4, ОСОБА1, ОСОБА7 (а.с. 5, 6, 13 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження); протокол від 15 листопада 2024 року з приводу зустрічі 31 жовтня 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА4, ОСОБА1 (а.с. 35, 38 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження), 2 листопада 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА4, ОСОБА2 (а.с. 45 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження), 5 листопада 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА4, ОСОБА1 (а.с. 47-51 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження), 6 листопада 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА4, ОСОБА1 (а.с. 53-54 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження); протокол від 2 грудня 2024 року з приводу зустрічі 1 листопада 2024 року, під час якої зафіксовано спілкування ОСОБА4, ОСОБА1 (а.с. 109-111 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження); протокол від 21 жовтня 2024 року за результатами візуального спостереження з приводу зустрічі ОСОБА1, ОСОБА5 (а.с. 120-122 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження)), за версією слідства, до реалізації злочинного наміру могли бути залучені судді Західного апеляційного господарського суду ОСОБА5 та ОСОБА8, оскільки вони за матеріалами кримінального провадження у цей період спілкувалися з ОСОБА3 та ОСОБА1 з приводу розгляду справ № № 914/386/24, 914/653/24 у яких були членами колегій.
У зв’язку із цим, 5 грудня 2024 року проведено обшук житла ОСОБА8, в ході якого вилучено мобільний телефон з перепискою із ОСОБА5 та абонентом «Пом. ОСОБА1» щодо ходу розгляду справи № 914/386/24, а також грошові кошти у розмірі 45 300 доларів США, з яких 20 000 доларів США (200 купюр номіналом по 100 доларів США), які за серіями та номерами співпадають з купюрами, врученими ОСОБА4 в межах здійснення документування протиправної діяльності (а.с. 189-194 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження).
Під час допиту 30 грудня 2024 року ОСОБА8 заперечила факт участі у змові з ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА2, як і спілкування з ОСОБА5 з приводу розгляду справи № 914/386/24.
З приводу вилучених 20 000 доларів США (200 купюр номіналом по 100 доларів США), які за серіями та номерами співпадають з купюрами, врученими ОСОБА4 в межах здійснення документування протиправної діяльності, повідомила, що такі позичила у ОСОБА3 14 листопада 2024 року і їх походження їй до проведення обшуку не було відомо.
Повідомлення про суттєві зміни майнового стану не подавала, оскільки отримала їх у позику від ОСОБА3 і мала відобразити у декларації за 2024 рік, яка подається до 1 квітня 2025 року, а у випадку їх витрати у 2024 році протягом 10 днів подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані (протокол допиту свідка від 30 грудня 2024 року (а.с. 158-161 том 1 скан-копій матеріалів кримінального провадження)).
Також 5 грудня 2024 року було проведено обшук житла ОСОБА5 у ході якого виявлено та вилучено 271 600 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США (а.с. 195-199 том 2 скан-копій матеріалів кримінального провадження).
Під час допиту 20 грудня 2024 року ОСОБА5 факт участі у змові з ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА2 заперечив, як і позапроцесуальне спілкування з будь-якими іншими суддями – учасниками колегії з приводу розгляду справ № 914/386/24 та № 914/653/24.
Водночас підтвердив, що спілкувався з ОСОБА1 щодо судових справ № 914/386/24 та № 914/653/24, оскільки вказані справи набули широкого суспільного та медійного резонансу, їх розгляд супроводжувався мітингами; ініціатором такого спілкування був ОСОБА1; спілкувалися про те, що вказані справи мали б бути розглянуті в короткі строки з метою, щоб підприємство продовжило нормально працювати, можливо обговорювали певну проблематику, проте не обговорювали кінцеве рішення на користь однієї або іншої сторони; грошові кошти не пропонувалися та не надавалися.
Повідомив про те, що готівкові грошові кошти у розмірі 271 600 доларів США, які були відшукані під час обшуку 5 грудня 2024 року є заощадженнями (100 000 доларів США згідно з поданими річними деклараціями за 2023 рік, за 2024 рік), а 150 000 доларів США надав батько – ОСОБА6 в період з 22 до 24 листопада 2024 року для придбання нерухомості у майбутньому, які він отримав від продажу об’єкту незавершеного будівництва (житловий будинок) за адресою АДРЕСА1 та земельної ділянки ІНФОРМАЦІЯ1 (протокол допиту свідка від 20 грудня 2024 року (а.с. 147-153 том 1 скан-копій матеріалів кримінального провадження)).
Станом на сьогодні, судді ОСОБА5 та ОСОБА8 мають статус свідків у кримінальному провадженні від 14 жовтня 2024 року № ____.
Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Згідно зі статтею 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Особа, призначена на посаду судді, складаючи присягу судді, присягає Українському народові, зокрема, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (стаття 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно зі статтями 1-3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.
У ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади під загрозою, судді мають право виступати на їх захист як на національному, так і на міжнародному рівнях.
Суддя має уникати конфлікту інтересів, проявляти стійкість до будь-якого тиску або втручання у діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним у процесі прийняття рішень.
Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.
Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.
У пункті 50 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (надалі – Висновок КРЄС) зазначено, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті.
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів.
За показником третім визначено, що чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов’язків. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства.
А показник четвертий – «Дотримання етичних норм» – розкривається в тому числі через категоричну вимогу заборони допускати прояв некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою (пункт 4.1), суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім’ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункт 4.9), суддя та члени його родини не вправі вимагати чи приймати будь-які подарунки, позики, заповіти чи допомогу в іншій формі, якщо це викликано діями, які суддя скоїв, планує скоїти чи бездіяльністю у зв’язку з виконанням ним своїх посадових обов’язків.
Узагальнивши вказані підходи, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 80-81 Постанови від 12 вересня 2024 року у справі № 990SCGC/12/24 (провадження № 11-138сап24) виснувала, що аналіз суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов’язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які ставляться до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків, а об’єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання/можливість настання негативних наслідків.
Під суддівською етикою треба розуміти певну систему базових принципів регламентації поведінки суддів у судовому засіданні, в суді та позасудової поведінки, які побудовані з урахуванням особливостей професійної діяльності судді та створені для підтримки суддівських стандартів, діють об’єктивно і незалежно з метою збільшення значущості існуючих правових норм та правил поведінки для суддів. З метою зміцнення довіри суспільства до судової влади судді мають усвідомлювати значущість своєї місії в утвердженні верховенства права і забезпеченні захисту прав людини та основоположних свобод. Постійна увага з боку суспільства за діями представників судової влади, бажання громадян мати у державі справедливе правосуддя для отримання належного захисту своїх прав покладає на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й людиною з високими стандартами поведінки.
Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.
Таким чином, пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» стосується поведінки судді, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя і складається з таких аспектів:
– питання моралі, чесності, непідкупності;
– відповідність способу життя судді його статусу;
– дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;
– прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть свідчити дії чи бездіяльність судді, що демонструють відверте нехтування нормами моралі і права, неповагу до інших громадян та суспільства в цілому, недобросовісне використання власного соціального статусу і зумовлених посадою можливостей, поведінка, що викликає негативний суспільний резонанс, компрометує весь суддівський корпус, здатна поставити під сумнів незалежність, неупередженість, об’єктивність правосуддя і підірвати довіру до суду як інституції, покликаної стояти на варті законності і справедливості.
Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, яка свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а лише та, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Саме така поведінка становить об’єктивну сторону зазначеного дисциплінарного проступку.
На національному рівні «авторитет правосуддя» розуміється як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують діяльність з відправлення правосуддя, таких як справедливість провадження, незалежність правосуддя, безсторонність, публічність, моральність, та які мають вселяти повагу до суду у громадськості в демократичному суспільстві. Під авторитетом судової влади потрібно розуміти як визнання за судовою владою видатних досягнень, здібностей, особливого становища та статусу в державі, так і значення її впливу на довіру осіб до неї. Схожою термінологією наділено і поняття «авторитет судді», який виступає як представник судової влади та є зовнішнім втіленням і подальшою демонстрацією її авторитету.
У пунктах 128-130 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моріс проти Франції» від 23 квітня 2015 року [ВП] (заява № 29369/10) при характеристиці авторитету правосуддя зазначено, що питання стосовно функціонування судової системи, а саме інституції, яка є необхідною для демократичного суспільства, відносяться до сфери суспільного інтересу. У зв’язку з цим, слід брати до уваги особливу роль судової влади в суспільстві. Як гарант правосуддя, основоположної цінності в державі, яка керується законом, судова влада повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх обов’язків. Тому може виникнути необхідність захистити таку довіру від нападів, які завдають серйозної шкоди і які по суті є необґрунтованими, особливо зважаючи на той факт, що на суддях, які піддаються критиці, лежить обов’язок проявляти обачність, яка заважає їм відповісти (див. Prager and Oberschlick v. Austria, 26 April 1995, § 34; Karpetas v. Greece, № 6086/10, § 68, 30 October 2012; та Di Giovanni v. Italy, № 51160/06, § 71, 9 July 2013).
Вираз «авторитет судової влади» включає в себе, зокрема, поняття того, що суди є, і здебільшого сприймаються суспільством як належний майданчик для вирішення правових спорів та встановлення винуватості чи невинуватості особи у кримінальному обвинуваченні, а також ідею, що суспільство в цілому поважає суди і впевнене в їх можливості виконувати зазначені функції (див. Worm v. Austria, 29 August 1997, § 40, та Prager and Oberschlick, згадане вище).
Йдеться про впевненість, яку повинні викликати суди в демократичному суспільстві не тільки у обвинувачених в кримінальних справах (див. Kyprianou, згадане вище, § 172), але також у громадськості в цілому (див. Kudeshkina v. Russia, № 29492/05, § 86, 26 February 2009, та Di Giovanni, згадане вище).
У контексті нормативно визначених процесуальних стандартів, суддя повинен поводити себе таким чином у будь-яких умовах, які з точки зору звичайної розсудливої людини не викликатимуть сумнівів у його загальній та професійній етичності, а тим більше допускатимуть припущення щодо наявності обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та викликати сумнів у його доброчесності, моральності, непідкупності, додержання прав людини та вимог закону, які йому повинні бути відомі.
Елементом правового статусу є обов’язки, яких зобов’язаний дотримуватися суддя, визначені у частині сьомій статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», серед яких пункти 7 та 10 визначають обов’язок подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.
У системному взаємозв’язку слід звернути увагу, що доброчесність судді, як один із трьох критеріїв кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в контексті пункту 12 частини першої статті 106 цього ж Закону означає насамперед дотримання визначених законодавством правил і норм у сфері декларування доходів, майна та майнових прав, а також виключення корупційних дій і практик у цій сфері.
Вказана вимога знаходить своє відображення і у загальних стандартах професійної суддівської етики, визначаючи чесність та непідкупність судді необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків, про що визначено у цитованих нормах Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради Організації Об’єднаних Націй 27 липня 2006 року № 2006/23 та у Кодексі суддівської етики, в приписах статей 1 та 20 (суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї).
Частина четверта статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» покладає на суддів як суб’єктів декларування – службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище (згідно з приміткою до статті 51-3 до цього ж Закону) обов’язок у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Встановлення одержання відповідних коштів у період зафіксованої протиправної діяльності з приводу здійснення правосуддя суддями ОСОБА5 та ОСОБА8, частина з яких при цьому має ознаки таких, що використовувалися для її документування органами досудового розслідування, без належного підтвердження з боку суддів законності джерел їхнього походження, може становити собою склад відповідного дисциплінарного проступку, що підлягає перевірці у процесі розгляду дисциплінарної справи.
За приписами частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу; втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (частина четверта статті 48, пункт 9 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно, моментом вчинення дисциплінарного проступку судді є шостий день з моменту, коли суддя дізнався чи повинен був дізнатися про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.
Матеріалами кримінального провадження зафіксовано контакти між суддями ОСОБА5 та ОСОБА8, які є членами колегій з розгляду відповідних судових справ, та ОСОБА1 і ОСОБА3. Зокрема, ОСОБА1 та ОСОБА3 у спілкуванні між собою та третіми особами підтверджують позапроцесуальне спілкування та вплив на членів колегії. Факт спілкування з приводу розгляду справи підтвердив у своїх показаннях і суддя ОСОБА5.
Із отриманих під час підготовки справи до розгляду матеріалів можна припускати, що щодо дій суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б. та Малех І.Б. у звичайної розсудливої людини може виникати сумнів у їх відповідності переліченим вимогам, зокрема, в частині додержання вимог здійснення фінансового контролю як особами, які виконують функції держави та органів місцевого самоврядування, а також підтвердження законності джерел походження грошових коштів, відшуканих у процесі обшуків. А встановлені наявними матеріалами факти спілкування з приводу ймовірного втручання в інтересах третіх осіб у здійснення правосуддя, зважаючи на значний суспільний інтерес та негативну соціальну оцінку, здатні заподіяти істотну шкоду авторитету правосуддя в цілому.
Суддю, згідно з частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу (пункти 3); неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок (пункт 6); допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна (пункт 12).
Розглянувши відомості та фактичні дані, повідомлені у висновку дисциплінарного інспектора-доповідача Ільницького О.В. за результатами підготовки справи до розгляду, на засіданні 16 квітня 2025 року, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у них вбачається можлива наявність ознак складів дисциплінарних проступків суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б. та Малех І.Б., що на підставі частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачає повноваження на відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б. та Малех І.Б. за ознаками складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6, 12 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Наявність або відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно суддів на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих в межах дисциплінарного провадження.
Оскільки події, які стали підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка М.Б. та Малех І.Б., були виявлені в межах дослідження матеріалів дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича В.М., що визначає значною мірою спільність доказової бази розгляду, виявлені факти можуть свідчити про ухвалення суддями рішень у справах № 914/386/24 та № 914/653/24 під ймовірним впливом судді Артимовича В.М., вказані справи доцільно розглядати в об’єднаному провадженні.
Дисциплінарна палата може своїм рішенням об’єднати в одну дисциплінарну справу кілька дисциплінарних справ, які перебувають у її провадженні (частина одинадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Керуючись статтями 42, 46, 48, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно суддів Західного апеляційного господарського суду Желіка Максима Борисовича, Малех Ірини Богданівни та об’єднати її з дисциплінарною справою, відкритою ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 лютого 2025 року № 232/2дп/15-25 стосовно судді Господарського суду Львівської області Артимовича Василя Михайловича за скаргою Буртник Христини Василівни.
Проведення підготовки об’єднаної дисциплінарної справи до розгляду доручити дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ільницькому Олегу Володимировичу.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
Залишити відповідь