Про отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні розповіла заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при ВС, член Ради комітету з питань кримінального права та процесу НААУ Ірина Гловюк під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів Тернопільської області, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками судову практику про отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні, а саме:
1. Міжнародні стандарти отримання вербальної інформації від дитини у кримінальному провадженні.2. КПК України та допит дитини.3. Пілотний проєкт імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини.4. Методика «Зелена кімната» та використання показань.5. Модель «Барнахус» та використання показань.6. Практика ККС щодо використання показань дитини.
У рамках характеристики отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні акцентовано на наступному:
1. Міжнародні стандарти отримання вербальної інформації від дитини у кримінальному провадженні
Керівні принципи правосуддя, дружнього до дітей:
6. Свідчення та заяви дітей.
64. Опитування та збір заяв дітей повинні, наскільки це можливо, проводитись кваліфікованими фахівцями. Всі зусилля мають бути направлені на те, щоб діти надавали свідчення у найбільш сприятливому оточенні та за найсприятливіших умов, з урахуванням віку, зрілості та рівня розуміння, а також будь-яких труднощів, які вони можуть мати.
65. Слід заохочувати аудіовізуальні заяви дітей, які стали жертвами або свідками, поважаючи права інших сторін на оскарження змісту таких заяв.
66. У разі потреби проведення більш ніж одного опитування, вони повинні здійснюватись переважно однією й тією ж особою, з тим щоб забезпечити узгодженість підходів до інтересів дитини.
67. Кількість опитувань повинна бути максимально обмежена, а їх довжина повинна бути адаптована до віку та можливості концентрації уваги дитини.
68. Слід уникати прямого контакту, протистояння або спілкування між дитиною-жертвою або дитиною-свідком з підозрюваним, наскільки це можливо, якщо тільки дитина-жертва не вимагає цього.
69. Діти повинні мати можливість давати свідчення у кримінальній справі за відсутності підозрюваного.
70. Існування менш суворих правил щодо надання свідчень, таких як відсутність вимоги присяги або інших подібних заяв, або інших дружніх до дітей процесуальних заходів, не повинно само по собі зменшувати значення, яке приділяється свідченням або доказам дитини.
71. Повинні бути розроблені протоколи опитування, які враховують різні етапи розвитку дитини, та реалізовані в якості основи для підкріплення свідчень дітей. Вони повинні уникати навідних питань і тим самим підвищувати надійність.
72. З урахуванням найкращих інтересів і добробуту дітей, повинна існувати можливість для судді дозволяти дитині не давати свідчення.
73. Заяви і свідчення дитини не повинні вважатися недійсними або ненадійними тільки з причини віку дитини.
74. Повинні бути вивчені можливості прийняття заяви дітей-жертв і дітей-свідків у спеціальних, дружніх до дітей приміщеннях і оточенні.
Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція) зокрема, ст. 35.
Опитування дитини:
1. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення:
а) проведення опитувань дитини без необґрунтованої затримки, відразу після повідомлення фактів компетентним органам;
b) проведення опитувань дитини, якщо це необхідно, у спеціально обладнаному та прилаштованому для цих цілей приміщенні;
c) проведення опитувань дитини особою, спеціально підготовленою для цих цілей;
d) проведення всіх опитувань дитини одними й тими самими особами, якщо це можливо та де це доцільно;
e) якомога меншої кількості опитувань і настільки, наскільки це є вкрай необхідним для цілей кримінального провадження;
f) можливості супроводження дитини її законним представником або, де це доцільно, дорослим, якого вона сама вибирає, якщо стосовно цієї особи не буде винесено мотивованого рішення про інше.
2. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення можливості запису на відеоплівку опитування жертви або, де це доцільно, свідка дитини та прийняття таких відеосвідчень як доказу в суді згідно з нормами її національного законодавства.
У справі «X проти Федеративної Республіки Німеччини» зазначено, що звичайно ж, необхідно, щоб допити неповнолітніх здійснювали у спосіб, що гарантує повагу до їхнього віку і вразливості.У рішенні “Євген Петренко проти України” ЄСПЛ також зазначив, що не дивлячись на те, що заявник був неповнолітнім і згідно із національним законодавством мав право на обов’язкову участь захисника припровадженні дізнання, працівники міліції його допитували і він дав визнавальні покази за відсутності адвоката. Крім того, національні суди при обґрунтуванні вини заявника, хоч і не посилалися на його визнальні показання, проте і не вилучили їх з матеріалів справи і не постановили жодної ухвали щодо їх ролі у справі (пп. 92, 94).У справі «Пановітс проти Кіпру» (Panovits v. Cyprus), 4268/04, 11 грудня 2008 року, Суд повторює свої висновки про порушення прав заявника на захист на стадії досудового розгляду у зв’язку з тим, що його, неповнолітнього, допитували без його опікуна і не надавши йому достатньо інформації про його право на допомогу юридичного представника або про його право зберігати мовчання. Суд відзначає, що зізнання заявника, здобуте за вказаних вище обставин, стало вирішальним елементом аргументів обвинувачення, що істотно послабило перспективи його захисту в суді, і цей дефект не був усунутий у ході подальшого провадження.
2. КПК України та допит дитини
Стаття 224 КПК: У разі якщо вік особи не встановлено, але є підстави вважати, що особа є малолітньою або неповнолітньою, до встановлення віку такої особи її допит проводиться за правилами, передбаченими для допиту малолітньої або неповнолітньої особи.
Допит:
Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.
Не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом – понад дві години на день.
Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.
До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу, лікарю – роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.
У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.
Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи:
Забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря.
До початку слідчої (розшукової) дії цим особам роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі – колізія між ст. 227 КПК та 226 КПК, адже у ст. 226 передбачено ще право заперечувати проти запитань.
У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.
Допит у судовому розгляді. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого:
Допит малолітнього свідка / потерпілого і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка / потерпілого проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря.
Свідку, який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.
До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене питання.
У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка / потерпілого, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).
Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника:
Якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності – лікаря.
До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому. Слідчий, дізнавач, прокурор вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу.
3. Пілотний проєкт імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини
Порядок реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затверджено Наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України 01 червня 2023 року № 150/445/2077/5/187.
Пілотний проєкт імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини:
Забезпечувати допит неповнолітнього під час досудового розслідування у судовому засіданні слідчим суддею у порядку, передбаченому статтею 225, частиною одинадцятою статті 615 КПК України;Проводити слідчі (процесуальні) дії не лише за місцем здійснення досудового розслідування, зокрема в умовах, дружніх до дитини, за а) методикою “Зелена кімната” та б) в спеціально облаштованому приміщенні, в) в іншому місці за погодженням особи, яка бере участь у слідчій дії, г) на базі спеціально облаштованих приміщень центрів з надання безоплатної правничої допомоги, ґ) приміщенні органу досудового розслідування, дізнання, прокуратури;Не допускати надання свідчень неповнолітніми (свідками та потерпілими) у присутності підозрюваного / обвинуваченого;Проводити з урахуванням рекомендації психолога всі слідчі (процесуальні) дії за участю неповнолітнього слідчим, дізнавачем (прокурором) тієї самої статі;Здійснювати допит за методикою “Зелена кімната” не лише за місцем проведення досудового розслідування, а й в іншому місці за згодою неповнолітнього (вдома або іншому зручному для дитини місці; проведення слідчих дій в умовах, дружніх до дитини);Обґрунтовувати клопотання про допит неповнолітньої особи (потерпілого, свідка) у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, з урахуванням рекомендацій психолога за результатами роботи з нею та психологічних особливостей особи;Проводити слідчий експеримент з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення в умовах, дружніх до дитини (за можливості без шкоди для кримінального провадження, для запобігання травмуванню неповнолітнього не за місцем вчинення кримінального правопорушення, із застосуванням манекенів тощо);Допитувати ювенальному прокурору особисто неповнолітнього, який вчинив діяння, що формально підпадає під ознаки кримінального правопорушення, але не досяг 11-річного віку, за участю законного представника (з кола близьких осіб, ураховуючи інтереси дитини і надаючи перевагу тій особі, з якою у дитини склалися довірливі стосунки, у разі відсутності такої особи – за участю представника, визначеного органом опіки і піклування), дитячого психолога, захисника про умови проживання та виховання дитини, наявність негативного впливу в сім’ї та дорослих підбурювачів.
4. Методика «Зелена кімната» та використання показань
Методика “Зелена кімната” – методика проведення інтерв’ювання дитини, яка потерпіла або стала свідком злочину, в умовах, що мінімізують та не допускають повторної травматизації психіки дитини, з урахуванням її індивідуально-психологічних та психофізіологічних властивостей. (МВС, Наказ “Про затвердження Інструкції з організації роботи підрозділів кримінальної міліції у справах дітей” від 19.12.2012 № 1176). Наказ втратив чинність.
Методика «Зелена кімната» передбачає:
терапевтичний зал;робоче приміщення.
Корисні джерела:
Особливості організації роботи за методикою «Зелена кімната» для слідчих;Роль судді під час допиту дитини у судовому засіданні;Чекліст застосування Методики «Зелена кімната» під час проведення допиту дитини: методичні рекомендації.
Перед психологом під час допиту дитини у судовому засіданні постають такі завдання:
допомогти судді/суду у налагодженні контакту та взаємодії з дитиною;допомогти судді/суду сформулювати запитання, які будуть зрозумілими для дитини відповідного віку;зменшити рівень ретравматизації дитини;в разі потреби надати їй психологічну допомогу.
Фази опитування дитини:
Попередня фаза. Ця фаза охоплює дії, які передують контакту з дитиною. Вона полягає в отриманні інформації про дитину – свідка чи жертву – її пізнавального, соціального та емоційного розвитку, а також щодо її найближчого оточення і сім’ї. Знання сильних і слабких сторін дитини уможливить встановлення з нею правильного контакту, дозволить уникнути недоречних і небезпечних запитань (наприклад, про школу, якщо у дитини проблеми з навчанням). Варто дізнатися від опікуна дитини, в якому вона зараз стані, чи була підготовлена до опитування, чи знає мету запланованої процесуальної дії, і з яким настроєм до неї приступатиме. Під час попередньої фази слід остаточно визначити, хто братиме участь в опитуванні і хто виконуватиме в ньому провідну роль. Варто також перевірити, чи підготовлена відповідним чином кімната, а у випадку використання відеоапаратури – подбати про перевірку її справності. Важливо також розпланувати найважливіші теми, на які необхідно поговорити з дитиною.
Вступна фаза. Під час цієї фази відбувається безпосереднє знайомство з дитиною, пояснення їй мети зустрічі та ролі осіб, які проводять опитування, а також встановлення контакту з нею. Слід у зрозумілій і доступній для дитини формі представитись, повідомити, ким є особа, яка веде опитування, і в чому полягає її робота. Розмову з дитиною – незалежно від віку – слід починати з нейтральних, безпечних тем, пам’ятаючи при цьому, що вступна фаза не може тривати занадто довго. Розмова на нейтральні теми слугує не лише встановленню контакту з дитиною. Її метою є також попереднє з’ясування можливостей дитини у сфері вербалізації сприйнятих вражень, а також зниження її емоційного напруження, пов’язаного із ситуацією опитування. Вона дозволяє також – при аналізі матеріалу – здійснити порівняння способу викладу свідком безпечної та обтяжливої для нього інформації, пов’язаної з предметом справи. Під час вступної фази необхідно встановити, чи дитина в змозі відрізнити правду від брехні та ознайомити її з обов’язком говорити правду. Під час вступної фази при обговоренні, не пов’язаних з обставинами справи тем, варто встановити, чи дитина має схильність до стереотипних відповідей згідно з певним взірцем. На вступному етапі необхідно спробувати з’ясувати, якою інформацією щодо обставин справи володіє дитина. Якщо вона була свідком автокатастрофи, рекомендується запитати її про речі, пов’язані з цією темою, – чи розуміється на автомобілях, чи розрізняє їх марки, чи знає дорожні знаки тощо. Якщо ми будемо питати дитину про колір автомобіля, то раніше ми повинні знати, чи розрізняє вона кольори і чи правильно їх називає.
Фаза вільної розповіді. На цій фазі дитина – жертва чи свідок має розповідати про хід подій вільно, у своєму темпі, згідно з послідовністю згадуваного змісту. Вільна розповідь дитини дозволяє пізнати її світ та автентичні враження. Цей етап показує, які елементи подій викликали емоції, були для дитини важливими, вартими того, щоб їх помітити та запам’ятати. Дитину, яка розповідає про подію або низку обставин у формі вільного викладу подій, не слід перебивати, навіть якщо вона відхиляється від суті справи чи вводить розгалужені побічні лінії. Не слід також виправляти її, уточнювати її висловлювання або їх коригувати, порівнювати з інформацією, яка відома з інших джерел. Під час вільного викладу подій важливо спостерігати за невербальними реакціями дитини – звертати увагу на те, про що вона розповідає вільніше, а на що реагує уповільненням, напруженням, тривогою.
Фаза детальних запитань. Метою особи, що проводить опитування, на цьому етапі є доповнення викладу подій, здійсненого дитиною під час фази вільної розповіді, та їх впорядкування для з’ясування обставин справи. Варто подбати про те, щоб перехід до наступної фази опитування відбувся плавно, природно і не викликав занепокоєння дитини, пов’язаного з тим, що вона може не впоратися з відповідями. Цей етап опитування повинен мати таку форму розмови, яка підбирається з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дитини. Не варто говорити дитині, що вона про щось забула у своїй розповіді або надала непослідовну інформацію, що суперечить іншим доказам. Такого типу висновок може пригнічувати її й гальмувати спонтанність відповідей або їх викривляти. Замість цього варто сказати, що особа, яка веде опитування, хотіла б дізнатися більше про подію, що вона чогось не зрозуміла у спонтанній розповіді дитини або на щось не звернула достатньої уваги і тому ставитиме додаткові запитання. Можна, наприклад, сказати дитині: «Мене там не було, лише ти знаєш, що тоді сталося». Можна ставити запитання з метою доповнення, пояснення, перевірки сказаного. Формулюючи їх, необхідно керуватися кількома засадами. Першим засадничим принципом у роботі з дітьми – свідками чи жертвами є застосування відкритих запитань. Другим засадничим принципом опитування дитини – свідка чи жертви є уникання запитань, які можуть викликати почуття провини, відповідальності дитини за події або їх перебіг, а також оцінки дитини та її поведінки.
Заключна фаза. Під час заключної фази опитування у дітей, як правило, спостерігається певне розслаблення. Однак буває так, що дитина після свідчень є нервовою, неспокійною з огляду на наслідки своїх висловлювань, їхню оцінку та свою роль у наступних стадіях провадження. Слід дати їй час заспокоїтися, показати, що її емоції є зрозумілими, похвалити за зусилля, навіть якщо її показання не містили суттєвої для даної справи інформації. Рекомендується запитати дитину, як вона себе почуває після опитування та чи є у неї якісь побоювання. Після цього варто здійснити спробу їх з’ясувати. Якщо передбачається участь дитини – жертви чи свідка в наступних процесуальних діях, слід її про це попередити і пояснити, якою буде їх мета. Не хваліть дитину за зміст її висловлювань, але подякуйте за зусилля при дачі показань; покажіть ваше розуміння, що це було важко робити. Постарайтеся розвіяти її побоювання та помилкові переконання. Скажіть, що відбуватиметься після бесіди. Наприкінці слід поговорити з дитиною на нейтральні, емоційно необтяжливі теми. Можна, наприклад, запитати про плани на канікули або вихідні. Це сприятиме зниженню напруги дитини. Заключна фаза є важливою для захисту психіки дитини.
Судова практика:
Вирок: згідно висновку спеціаліста щодо результатів проведення допиту (інтерв`ю) із неповнолітніми дітьми з застосування «Зеленої кімнати» ДДУВС, із застосуванням аудіо-та відео – фіксації від 31.07.2020 року, в цілому психологічний рівень розвитку (віковий розвиток) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає віковим нормам та віковому періоду. ОСОБА_3 вільно та відкрито повідомляє про події, які з нею сталися, а саме: в повному обсязі описує дії ОСОБА_1 відносно неї, повідомляє спеціаліста про те, що ОСОБА_1 часто приходив у гості, завжди щось дарував, просив оголятися, фотографував її та ОСОБА_4 в оголеному вигляді на мобільний телефон, вигадував різні цікаві ігри, відтворює за допомогою анатомічних ляльок пози в яких на прохання ОСОБА_1 фотографувалися (справа №202/3164/20).
5. Модель «Барнахус» та використання показань
Модель Барнахус – «Барнахус» у перекладі означає «Будинок дітей». Це – міждисциплінарний і міжустановчий спеціалізований центр по роботі з дітьми, які постраждали від насильства або стали свідками подібних злочинів. Тут проводиться співбесіда з дітьми у безпечній спосіб, здійснюється медичний огляд для цілей судової медицини та надаються усі необхідні терапевтичні послуги в рамках кримінальних розслідувань та судових процесів.
Корисні джерела:
Проєкт «Впровадження моделі Барнахус для захисту дітей-постраждалих від насильства», що імплементується МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні;Модель «Барнахус»: Загальна характеристика і впровадження в Україні. Збірка матеріалів із впровадження моделі «Барнахус» в Україні.
Модель «Барнахус» передбачає 4 кімнати:
Кімната 1. Захист дітей.
Кімната 2. Кримінальне розслідування та судове провадження.
Кімната 3. Медичний огляд та лікування.
Кімната 4. Обстеження та лікування психічного здоров’я.
Наказ Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України 26 липня 2024 року N 2218/5/180/523/352-Н/1306 «Порядок реалізації пілотного проєкту щодо запровадження центрів захисту дитини (за моделлю Барнахус)»:
Діти за згодою законного представника або з особистої згоди можуть бути доправлені до Центру органами Національної поліції України, іншими органами, що здійснюють досудове розслідування, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими особами (за згодою), яким довіряє дитина (члени сім’ї, родичі, знайомі тощо), для проведення слідчої (розшукової) та процесуальної дії в дружньому до дитини середовищі та в умовах, які мінімізують наслідки її травматизації, а також отримання комплексної фахової допомоги.
Слідчий, дізнавач може визначити, які першочергові процесуальні дії необхідно провести на базі Центру, й невідкладно виносить постанову про залучення спеціалістів, інших фахівців, які входять до міждисциплінарної команди. Копія такої постанови надсилається координатору міждисциплінарної команди.
Координатор міждисциплінарної команди здійснює заходи з підготовки до проведення в Центрі слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
За потреби психолог здійснює оцінювання психологічного стану дитини та складає звіт щодо можливості проведення з дитиною процесуальних дій, встановлення спеціальних вимог до адаптації процесуальної дії до дитини, зокрема, її віку, рівня зрілості, культурного підґрунтя, спеціальних потреб, інвалідності чи особливостей мови. Психолог повідомляє про результати оцінювання слідчого, дізнавача, прокурора, а також міждисциплінарну команду.
Психолог, який брав участь у процесуальних діях за участю дитини у Центрі, за можливості бере участь у допиті дитини під час судового розгляду цього кримінального провадження.
6. Практика ККС щодо використання показань дитини
ККС ВС у одній із постанов підтримав допустимість відмови від допиту малолітньої при тому, що матір категорично заперечувала проти допиту через психологічний стан дитини, і сторони не наполягали на допиті. ККС ВС зазначив, що судом було досліджено відеозапис допиту свідка ОСОБА_2 за правилами «зеленої кімнати», в якому вона детально розповіла про обставини вчиненого злочину. Таке дослідження доказу-відеозапису допиту малолітнього свідка й прийняття таких відеосвідчень як доказу в суді дозволяє уникнути необхідності повторних викликів та допитів дитини та її ревіктимізації, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини – свідка чи жертви злочинних посягань, а саме статті 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007 р.), яка була ратифікована Верховною Радою України 27 серпня 2012 р. і набула чинності з 1 грудня 2012 р., вимогам Конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов`язаних із участю дітей – жертв і свідків злочинів (справа №369/1044/19).ККС ВС послався на висновок спеціаліста стосовно проведення допиту неповнолітніх за методикою «Зелена кімната»: твердження захисника про відсутність тяжких наслідків для потерпілої та її психо-емоційного розвитку є лише припущенням. Згідно з висновком спеціаліста щодо результатів проведення допиту (інтерв`ю) із неповнолітніми дітьми з застосуванням «Зеленої кімнати» ДДУВС, із застосуванням аудіо – і відеофіксації від 31 липня 2020 року потерпіла ОСОБА_2 вільно та відкрито повідомляє про події, які відбувались, тобто ці обставини залишились у пам`яті дитини. Разом з тим, ненастання тяжких наслідків на час розгляду справи судами попередніх інстанцій пояснюється тим, що всі події, які відбувались, з огляду на свій малолітній вік, ОСОБА_2 сприймала як ігри, що були вигадані ОСОБА_3 з метою реалізації свого умислу на розбещення малолітньої (справа № 202/3164/20).ККС ВС (ч. 2 ст. 156 КК України), у якій захисник стверджував, що обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованому йому злочину ґрунтується на показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наданих з чужих слів. зазначив: «як слідує з вироку суду першої інстанції, суд з урахуванням вимог вказаних норм закону, а також з урахуванням тієї обставини, що потерпіла ОСОБА_2 є малолітньою особою, а її безпосередній допит може негативно вплинути на її психологічний стан, визнав допустимими доказами показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, а тому відхиляє доводи касаційної скарги захисника, що стосуються використання показань із чужих слів» (справа № 236/1583/19).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
