23 грудня 2024 року Колегія суддів Іванківського районного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів судових засідань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
обвинуваченого ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванків кримінальне провадження № 22022101110000200, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2022 року відносно:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шибене Бородянського району Київської області, українця, громадянина України, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України,
встановила:
ОСОБА_15 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (державна зрада), тобто у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі – ООН).
До складу OOH входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербувания найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальні недоторканності чи політичної незалежності інший держави;
-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН. Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
– вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
-блокада портів або берегів держави збройними силами іншій держави,
-напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;
-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
– дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
– засилання державою або від імені держави збройних банд, груп. іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії. Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва від серпня 1975 року, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18 жовтня 1907 року, що вступила в дію 26 січня 1910 року і 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є в межах недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь- яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року. укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав- учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зав`язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, загальновизнаних норм міжнародного права. a також інших
Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону с цілісною та недоторканною.
Згідно статті 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська. Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус. Автономна Республіка Крим (далі – АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно – правових актів, 22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до ради федерації звернення про використання Збройних Сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська Російської федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.
У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введения воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 №341/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений період часу, але не раніше ніж з 24.02.2022 року, а саме з моменту тимчасової окупації с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, в умовах запровадженого на всій території України воєнного стану, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у громадянина України – ОСОБА_15 виник умисел на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
Так, у вказаний вище період, ОСОБА_15 , проживаючи в с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, достеменно розуміючи, що діє на користь збройних сил російської федерації, які здійснили окупацію вказаного населеного пункту, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, вступив у контакт з представниками збройних сил рф та прийняв рішення про вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану.
У подальшому, з 24.02.2022, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_15 , на виконання свого злочинного умислу, направленого на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, будучи місцевим жителем с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, знаючи місцевість, володіючи інформацією стосовно місцевих мешканців с. Сидоровичі, адрес проживання та роду професійної діяльності останніх, зокрема мисливців, які могли чинити опір збройним силам рф, надавав останнім зазначену інформацію, виконуючи доручення військових рф.
При цьому, у зазначений період часу, ОСОБА_15 , з метою вчинення державної зради, отримавши гарантії особистої безпеки від представників окупаційних військ російської федерації, будучи озброєним, допомагав останнім орієнтуватися на місцевості.
Поряд із цим, у період тимчасової окупації села Сидоровичі Вишгородського району Київської області, ОСОБА_15 , на виконання свого злочинного умислу, направленого на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, будучи озброєним, здійснював цілодобове патрулювання селом, тим самим, контролював переміщення територією села місцевих мешканців, які могли збирати та збирали інформацію щодо місць розташування блок-постів збройних сил рф.
Обвинувачення ґрунтується на наступних доказах, зібраних під час досудового слідства, а також досліджених судом в ході судового розгляду.
Допитаний в судовому засіданні 15.07.2022 року як свідка ОСОБА_16 в присутності захисника показав суду, що 24 лютого 2022 року він контролював мисливське угіддя села Сидоровичі, Жміївки, Термахівки Вишгородського району Київської області. Також мав господарство свиноферму на території села Жміївка. На початку повномасштабного вторгнення він перебував в селі Сидоровичі. Приблизно 26 лютого 2022 року вони з робочими покинули ферму, оскільки туди прийшли російські військові, та до 26 лютого територія ще була не окупована. Приїздивши в село Сидоровичі він бачив всіх жителів села біля школи. До підвалу він не ходив. Ввечері, біля підвалу наголосив жителям, що потрібно захищатися. Першу ніч він став на охорону підвалу, однак ніхто його не підтримав та він пішов до себе додому. Спостерігаючи декілька днів за вулицею він бачив, що кожний день о 07 год ранку ОСОБА_17 та ОСОБА_18 патрулювали територію села. Спостерігав в тепловізор, куди ходять російські військові. Зазначив,що покинувферму тодіяк приїхалиросійські військовіта почалиобстрілювати ферму. Потім пішов до села Жміївка, там у знайомого взяв машину та приїхав до села Сидоровичі, мабуть це було 28 лютого 2022 року. Коли почав підіймати питання оборони, ніхто не підтримав його, та ОСОБА_17 казав що в рублях буде краще жити. Бачив, як ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пішли в сторону блок поста, а через хвилив 30-40 пішла техніка. Після чого він зрозумів, що щось не так і перескочивши паркан, побіг у посадку, яка знаходиться неподалік від будинку. Разом із російськими військовими приїхали ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , обстріляли його будинок. Після чого, він зрозумів, треба тікати. Взяв в ОСОБА_19 машину і поїхав до м. Василькова. Після окупації ОСОБА_17 телефонував його матері та повідомив їй, що росіяни залишили «подарунок охотникам». ОСОБА_17 та ОСОБА_18 були з білими пов`язками як і російські військові. Він особисто просив ОСОБА_20 знімати все на камеру. ОСОБА_21 казав, що дуже багато зняв на телефон, однак ОСОБА_18 його телефон розбив. Особисто він щоранку бачив ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на патрулюванні, вони постійно йшли та заглядали по чужим домівкам чи там нічого не відбувається. З його будинку все було добре видно. ОСОБА_18 та ОСОБА_17 були з російськими військовим. Комендантська година напевно була встановлена, бо щось їздили та оголошували. Він бачив що зі зброєю ходили ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , та вважає що вони проросійські. ОСОБА_17 раніше знав, характеризував його позитивно, а виявилось навпаки. В селі Сидоровичі він був сам, бо його сім`я була у м. Василькові, мій батько сформував оборону ОСОБА_22 . На фермі він був з двома працівника ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , та виїжджали вони також разом, спочатку до ОСОБА_25 , а потім на с.Сидоровичі. Севрук йому далека родичка по бабці. Він про події в селі Сидоровичі повідомив сам, коли приїхали працівники СБУ, все розповів. З російськими військовими він на фермі не знаходився.
Допитаний в судовому засіданні 25.11.2024 року як свідка ОСОБА_26 показав суду, що 24 лютого 2022 року він був в селі Жміївка, три дні були на фермі. Приблизно в кінці місця вони з ОСОБА_27 , ОСОБА_24 покинули ферму та поїхали до села Сидоровичі Вишгородського району Київської області.
ОСОБА_17 він бачив в період окупації два рази. Перший раз приблизно до середини березня 2022 року, а саме ОСОБА_18 та ОСОБА_17 йшли по АДРЕСА_2 з російськими солдатами. Російські військові були одягнені в темний одяг з пов`язками на руці та нозі, в такомуж одязівін бачиввійськових нафермі у ОСОБА_27 .У ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пов`язок небуло. Йшли в чотирьох, з автоматами, йшли вони в різнобій, як точно не скаже, бо трохи далеко знаходився. Де саме знаходився автомат, не знає, бо не придивлявся. Другий раз бачив приблизно в другій половині березня 2022 року, вони були трохи п`яні йшли до ОСОБА_20 . Біля ОСОБА_20 почали сваритись та стріляти. Що було з ними точно він не знає.
На уточнюючі питання пояснив, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 йшли зі зброєю, точно вона була у ОСОБА_17 . Людям не забороняли ходити, але люди боялись ходити та старались не попадатись на очі російським військовим. Російські воєнні ходили по центру села, по околиці ходили трохи пізніше. Комендантська година була, вранці та ввечері, патрулювали село. Коли ОСОБА_17 ходив з російськими солдатами він був одягнений в світлу куртку, а ОСОБА_18 в камуфляжі. Комендантська година була оголошена гучномовцем, та повідомили, що комендантська година розпочинається з 19 год. Іншого разу ОСОБА_17 та ОСОБА_18 були одягнені в камуфляж та чорну куртку. У ОСОБА_28 він побув недовго і пішов до свого будинку. З будинкувони майжене виходили. ОСОБА_29 була зброя одна мисливська рушниця. ОСОБА_27 він знав, оскільки, декілька місяців працював в нього на фермі різноробочим. Не вважає, що ОСОБА_17 переходив на бік ворога, не бачив що він своїми діями якось допомагав російським військовим. Також йому невідомо, щоб ОСОБА_17 забороняв переміщатися громадянам по вулицях. Одного разу йому розповіла сусідка, що російській військові прийшли до будинку та забрали трьох чоловіків. Через якийсь період знайшли одного вбитим, інших досі не знайшли. До його господарства приходили російській військові, щось шукали. Машини по селу не їздили тільки військова техніка. Інших місцевих мешканців він не бачив окрім ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зі зброєю.
Допитаний в судовому засіданні 11.11.2024 року як свідка ОСОБА_30 показавсуду,що напочатку повномасштабноговторгнення вінпрацював всільському господарстві,яке належало ОСОБА_27 .На початкуповномасштабного вторгнення вінперебував нафермі разоміз ОСОБА_27 та ОСОБА_23 , дотого часувін вжетри місяціпрацював тамрізноробочим.Коли зайшлиросійські військана фермувін взагаліне зрозумівщо відбулось,чому вониприйшли ідо чогоце все.Сокол йомусказав винестиводи,він незрозумів комуводи нести,просто пішові приніс.Перед цим,на фермібазувались українські військові,однак якосьшвидко поїхали.З`явились БТРиі прийшлиперевіряти ферму,де булитільки свині.Російські військовіїли свої сухпайки,які вночіїм привозиламашина. Длясміття нафермі буливикопані ями,бо відсухпайків булобагато сміття.З фермивтекли 26лютого 2022року,тоді вінзаходив натериторію,щоб взятимішки,які йогопопросили росіяни,як одногоз одинз нихвбив українськийснайпер,і післячого розпочалиперестрілку тавикликали підкріплення.Їм булонадано час10хвилин,щоб вонивиїхали.Вони сіливтрьох наконя тапоскакали,коня ранили,але вонидоїхали,направились всторону селаЖміївка дознайомого ОСОБА_31 ,взяли ньогоавтомобіль тапоїхали селоСидоровичі добудинку ОСОБА_27 .Приблизно 26-27лютого 2022року прибувв селоСидоровичі Вишгородськогорайону Київськоїобласті зферми добудинку ОСОБА_27 ,та перебувавв ньогопару днів,в подальшомув нихвиникла суперечка,та вінпішов спочаткудо свогопомешкання ночувавна сіновалі,після чогоприйшов проживатидо будинку ОСОБА_32 .Суперечка сталасьчерез те,що ОСОБА_27 звинуватив йогов тому,що коливони виходилиз ферми,він йогопокинув,однак цебуло нетак.Перебуваючи вбудинку ОСОБА_27 вони практичнознаходились вдомаграли вкарти таготували, прибирали.Інколи вінвиходив,ходив досвого будинку,щоб погодкватисобаку,а ОСОБА_27 нікуди невиходив. Інколи приходив до матері поїсти або взяти харчі. Матір його до дому не пускала, бо думала, що він наводить стрілків, оскільки коли він приходив до дому до матері то починався обстріл.
Вперше ОСОБА_17 побачив перебуваючи в ОСОБА_33 на подвір`ї, це було приблизно з 01 по 06 березня 2022 року, а саме ОСОБА_17 із ОСОБА_18 щось робили біля танку, який стояв на дорозі в центрі села Сидоровичі біля церкви, щось розглядали. На його думку це не були диверсанти української армії, бо в них був інший говір. Просто щось розглядали. ОСОБА_17 був вдягнений в чорну куртку та чорну шапку, а ОСОБА_18 в камуфляжну форму, в них була зброя, а саме АК М який висів на плечі. Наступного разу він бачив їх біля ОСОБА_23 з російськими військовими. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 йшли в компанії військових по вулиці Гагаріна села Сидоровичі, в них були на плечі пов`язки білого кольору та зброя. Вони просто йшли по вулиці, нічого не робили, заглядали в подвір`я ОСОБА_34 . Ще раз бачив його коли той збирався вивезти свою сім`ю із села. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не знали, що він бачив їх в компанії російський військових, так як вони не бачили його. По селу можна було пересуватися з 09 год. до 17 год., вільно. Вночі було заборонено, та люди і вдень боялися виходити. Росіяни вранці виїздили близько обіду, робили обхід села, а саме ходили біля магазину. Він також бачив ОСОБА_17 на підпитку, він ходив по вулиці разом із ОСОБА_18 , були п`яні та співали пісні, при собі мали автомати. В них також виник конфлікт з « ОСОБА_35 », ОСОБА_17 вистрілив в сторону будинку «Вуйка», як він зрозумів, що конфлікт виник через виїзд із села.
На уточнюючі питання зазначив, що на початку березня приїхав представник російської федерації та повідомив що можна пересуватися по селу з 09 год. по 17 год. в інший час не можна. Також не можна бігати це дуже підозріло. Наказав, щоб повісили таблички на паркані з повідомленнями, що з господарством. Він вішав дані таблички з такими повідомленнями що «за господарством хтось дивиться» «проживають люди» «пішли на пожар» де міг там і вішав, інші люди такого не робили. Ляхевича та ОСОБА_36 забрали якось російські воєнні на БТР, коли вони йшли від ОСОБА_37 до будинку ОСОБА_38 , до них під`їхали росіяни, наказали щоб він сідав на БТР. Він подумав, що поїде з ними за Т-150. Військові рф хотіли знайти ОСОБА_36 . Він показав де знаходиться кафе, потім проїхали до ферми, після чого військові рф його відпустили. На БТР його посадили як мішень. В селі блокпостів не було, тільки на околицях села.
Коли ОСОБА_18 разом з ОСОБА_17 виїхали із села, та він залишився та господарював в ОСОБА_18 по господарству. Потім прийшли російські військові до ОСОБА_18 додому та спитали, що він там робить, відчинили будинок, обшукали його, знайшли військову форму, аптечки під диваном, зброю, нічого не сказавши, просто пішли. Він також написав на господарстві ОСОБА_18 , що нікого не має, але що за будинком хто дивиться. Він точно бачив що ОСОБА_17 стріляв в сторону «Вуйка», він стояв попереду них хотів підійти, але не наважився. Коли він писав таблички на будинках, то майже все населення виїхало.
Сокол був не довго, також виїхав взявши машину в ОСОБА_39 і поїхав до сім`ї у ОСОБА_22 . ОСОБА_40 загинув, а він його поховав. Обвинувачений ОСОБА_17 точно ходив з автоматом. Чи були інші зв`язки з російськими військовими він не знає.
Допитаний в судовому засіданні 25.11.2022 року як свідок ОСОБА_41 в присутності педагога – спеціаліста ОСОБА_42 , законного представника (матері) ОСОБА_43 показав суду, що 24 лютого 2022 року приблизно о третій годині почув вибухи та постріли.
Виявилось, що то розбили колону з українськими військовими. Він взяв телефон та почав знімати російську техніку з власної ініціативи та самих військових на відео для того, щоб вказані відео показати українським військовим. Місцевим жителям це не сподобалось, на що вони сказали, що «ти наражаєш людей на небезпеку». Одного дня він пересувався селом, та його спіймав ОСОБА_17 , який їхав на машині ОСОБА_39 . Вони посадили його в машину, та привезли до господарства ОСОБА_19 та завели на його подвір`я вказали, щоб він видалив фото та відео з телефону, на що він відмовився. Після чого ОСОБА_18 відібрав телефон та кинув об сарай розбив. ОСОБА_44 забрав та не хотів відати телефон. Зброї вних небуло. Після того, вони взяли його за руку і потягли до машини, привели до підвалу. ОСОБА_45 десь взяв стяжки, а ОСОБА_45 та ОСОБА_46 його зв`язали, та через хвилин 40, звільнили. Біля будинку був конфлікт, він бачив, що ОСОБА_47 стріляв, потів викинув використаний ріжок та вставив інший. В ОСОБА_18 не було зброї, тільки в ОСОБА_17 . Приблизно 15 березня 2022 року приблизно о 12 години ночі він йшов від хрещеного, ніс бензин для того щоб виїхати, та ОСОБА_17 направив на нього автомат і спитав «хто йде?». ОСОБА_18 сказав ОСОБА_17 , щоб той опустив зброю. Сказали, щоб він залишив бензин на подвір`ї ОСОБА_18 . Вночі ходив тільки одного разу, російські військові його не бачили. В ОСОБА_17 була зброя. ОСОБА_27 знає, в них нормальні відносини, їздив підчас окупаціїдопомагати ОСОБА_27 на фермі,разом із ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .Російські військовіне заперечували,щоб вонипрацювали нафермі.При входіна територіюїх обшукали,та один військовийходив поручз ними,поки вонипрацювали. Якось він попався російським військовим на очі, та вони в нього стріляли. Йому відомо, що російські військові ходили по селу та збирали чоловіків, нічого не робили, просто постояли біля лікарні села. ОСОБА_18 забрали та повели в приміщення сільської амбулаторії. Вони просто стояли та спілкувались між собою. В підвалі в місцевих мешканців зброї не було. В ОСОБА_27 була зброя, щоб обороняти мешканців села. Його поведінка не влаштовувала всіх мешканців, які знаходились в підвалі, бо через це він наражав всіх на небезпеку. ОСОБА_17 стріляв в його хрещеного десь в обід, та поблизу російських військових не було. Коли його зв`язували в підвалі, ніхто з місцевих не заперечували щодо цього, вважали це правильним.
До нього приходив дядько ОСОБА_48 та попросив розповісти, що відбувалось в період окупації. В підвалі коли він був зв`язаний, мама була поруч та плакала. Сокол приходив, зі зброєю їх захищати, однак від кого не пояснював. Він не чув та не бачив щоб ОСОБА_17 та ОСОБА_18 забороняли комусь ходити по селу. Як його відпустили з підвалу, він ходив з ОСОБА_49 поратись по господарству, вона просила, бо боялась ходити в одній компанії ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не бачив російських військових.
Допитана в судовому засіданні 12.01.2024 року свідок ОСОБА_50 показала суду, що 24 лютого 2022 року ввечері по с.Сидоровичі Вишгородського району Київської області їхала російська техніка, та всі були в дуже великому страху, бо в неї хворий та паралізований чоловік, виїхати не було можливості. 6 чи 7 березня 2022 року вона перебуваючи на своєму подвір`ї, пораючись по господарству почула постріли, заховалась за хатою та спостерігала. Побачила, що йшли четверо чоловіків, біля сусідської хати «Лагодного», це були ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , та інші, які їй були не знайомі. На її думку вони були російськими солдатами, всі були зі зброєю. ОСОБА_53 та ОСОБА_54 побігли зі сторони вікон будинку, інші двоє поза хатою. Вони продовжували бігати біля «Лагодної» будинку. Згодом вони йшли до її господарства. Вона почула як росіяни спитали в наших хлопців, де ще порожні будинки. По сусідству з нею був будинок порожній та далі також порожній будинок, на що вони показали на порожній будинок. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 постійно ходили з автоматами і їздили на машинах. 14 чи 15 березня 2022 року вранці біля її будинку зупинились два танки та вийшли приблизно 17 чоловік, перший прийшов з ручним кулеметом, вона повідомила, що вони були ще вчора та забрали закрутки та продукти. Вони сказали, що в неї є зброя, про що «ребята ОСОБА_55 з ОСОБА_56 розповіли їм про це». В подальшому, вони зайшли до її будинку, почали відбивати сейф, з переляку, вона не змогла знайти ключа. Солдати рф почали наносити їй удари прикладом автомата, після чого забрали зброю чоловіка, побили вікна та вибили двері, а у дворі побили маленьку собаку, повідривали штахетини з паркану. Потім, прийшли три буряти в масках та вимагали горілку, застрелили курку у дворі.
ОСОБА_17 їздив машинами, на велосипеді та возив продукти харчування, а саме ковбасу возив та великий шмат сиру в мішку, який лежав на рамі велосипеду та був не зав`язаний. 23 червня 2022 року після де окупації ОСОБА_17 стріляв з автомата, всі люди бачили та були налякані. Після деокупації не було що їсти вона накрутила маленьку миску пшениці та додавала висівки пекла млинці. Зауважила, що вони страждали, а ОСОБА_57 та ОСОБА_18 жили на «широку» ногу. В період окупації ОСОБА_46 їздив щодня на новій машині. Коли до неї приходили росіяни, повідомляли, що їх до неї направили ОСОБА_58 та ОСОБА_55 , та розповіли про зброю. В період окупації з 24 лютого по 31 березня 2022 року вона перебувала в с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, у себе вдома, до школи в підвал не ходила, бо її туди не запрошували, та й живе вона далеко від школи. ОСОБА_17 , коли вона його бачила був одягнений в чорне з білими пов`язками на нозі. Перший раз за період окупації вона побачила ОСОБА_17 та ОСОБА_18 коли вони біля сусідського будинку, який знаходився за 150 метрів від її будинку. Вони були з автоматами і російськими воєнними. ОСОБА_59 говорили, тобто чутки, прямих доказів не було, чому вони до сих пір гуляють коли їх вже посадять всім після окупації так тяжко, а в них так все гладко йде.
З початку окупації вона перебувала в с. Сидоровичі у себе в будинку ні куди не виходила. Вийшла тільки один раз до своєї тітки щоб попросити в неї муки, але її не було дома, так як вона була у підвалі школи. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вонабачила майжекожного днявони гулялипо селу.Добре пам`ятає,що вониходили зізброєю,були одягненнів щосьрябе.Коли вонабачила ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зі зброєю 7-8 березня 2022 року, то на вулиці лежав сніг. ОСОБА_17 їй продуктів не приносив, а приносила ОСОБА_60 . Вона бачила та чула як ОСОБА_17 спілкувався із російськими військовими на її думку їх спілкування було дружне. З ОСОБА_27 вона знайома, бо він держить її сестру двоюрідню, вони фактично родичі. Вона дала покази коли до неї приїхали працівники правоохоронних органів з Києва та почали розпитувати про наших хлопців. Питання про ОСОБА_17 чи ОСОБА_18 та про дані події її не здивували. ОСОБА_17 коментував що йому все одно оскільки він свою сім`ю вивіз. Співпраця ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з росіянами була. Пройти детектор брехні вона не згодна, оскільки не є підозрюваною.
В обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_15 , прокурором до суду було надано наступні докази:
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022101110000200, з якого убачається, що під час розпочатої 24.02.2022 російською федерацією відкритої повномасштабної військової агресії проти України та тимчасової окупації підрозділами збройних сил рф з 24.03.2022 до початку квітня 2022 року с.Сидоровичі Вишгородського району Київської області, встановлено факти державної зради, тобто діяння, умисно вчинені громадянином України на шкоду суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненого в умовах воєнного стану;
-повідомлення про початок досудового розслідування (дата та вихідний номер відсутні);
-супровідний лист щодо виявлення кримінального правопорушення від 20.06.2022р. № 51/1/3-1637;
-рапорт начальника УКР ГУ СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_61 від 20.06.2022 року щодо виявленого кримінального правопорушення, з якого убачається, що двоє громадян України з числа мешканці с. Сидоровичі Вишгородського району Київської області, а саме ОСОБА_62 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , озброївшись вогнепальної зброєю системи «АК», спільно з військовослужбовцями збройних сил РФ здійснювали патрулювання вказаного села, огляди та обшуки подвір`їв та будинків місцевих мешканців, надавали представникам держави-агресора інформацію щодо місць мешкання мисливців та учасника АТО, приносили їжу та напої на блок-пости та за місцями перебування вказаних військовослужбовців тощо. Таким чином, отримано відомості щодо вчинення громадянами України ОСОБА_63 та ОСОБА_15 кримінального правопорушення передбаченого ст. 111-1 КК України «Колаборантська діяльність»;
-доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22.06.2022 року;
-постанову про визначення групи слідчих від 22.06.2022 року;
-постанову про визначення групи прокурорів від 8.07.202 року;
-постанову про заміну групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 29.07.2022 року;
-постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 8.08.2022 року з ч.7 ст. 111-1 КК України на ч.2 ст. 111 КК України;
-повідомлення про початок досудового розслідування від 26.08.2022 року;
-рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 26.08.2022 року, з якого убачається, що 17.08.2022 у ході проведення обшуку у вказаному провадженні за адресами проживання ОСОБА_15 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_64 ( АДРЕСА_1 ) виявлено та вилучено предмети схожі на бойові припаси та вибухові речовини. Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;
-доручення на здійснення досудового розслідування від 26.08.2022 року;
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022101110000307 від 26.08.2022 року, з якого убачається, що 17.08.2022 у ході проведення обшуку у вказаному провадженні за адресами проживання ОСОБА_15 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_64 ( АДРЕСА_1 ) виявлено та вилучено предмети схожі на бойові припаси та вибухові речовини;
-постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 01.09.2022 року;
-постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 01.09.2022 року, відповідно до якої виділено з кримінального провадження №22022101110000200 в окреме провадження матеріали досудового розслідування №22022101110000307 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України;
-реєстр виділених матеріалів з кримінального провадження №22022101110000200;
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022101110000318 від 01.09.2022 року, з якого убачається, що 17.08.2022 у ході проведення обшуку у вказаному провадженні за адресами проживання ОСОБА_15 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_64 ( АДРЕСА_1 ) виявлено та вилучено предмети схожі на бойові припаси та вибухові речовини;
-доручення на здійснення досудового розслідування від 01.09.2022 року;
-доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку статті 40 КПК України;
-на виконання доручення (на №51/12-2061 від 22.06.2022) допитано свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_65 , ОСОБА_26 , ОСОБА_30 ;
-протокол слідчого експерименту від 09.08.2022 року з якого убачається, що метою проведення слідчого експерименту було перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, а саме показань свідка ОСОБА_66 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наданих ним під час допиту як свідка від 05.07.2022 року;
-протокол слідчого експерименту від 09.08.2022 року з якого убачається, що метою проведення слідчого експерименту було перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, а саме показань свідка ОСОБА_50 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наданих ним під час допиту як свідка від 21.07.2022 року;
-клопотання про дозвіл на обшук від 20.07.2022 року, де слідчий ОСОБА_67 просить слідчого суддю надати дозвіл на проведення обшуку у приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_68 та на праві власності належить ОСОБА_69 , з метою виявлення, відшукання та вилучення речей, предметів та документів, що мають значення для досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зокрема військової амуніції, військової форми, сухпаїв, а також предметів та речей, заборонених у вільному обігу, а саме: вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.
-ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року про надання дозвілу старшому слідчому в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області підполковнику юстиції ОСОБА_70 та групі слідчих визначених постановою від 22.06.2022 на проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_71 та на праві власності належить ОСОБА_72 , з метою виявлення, відшукування та вилучення речей, предметів та документів, що мають значення для досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зокрема військової амуніції, військової форми, сухпаїв, а також предметів та речей, заборонених у вільному обігу, а саме: вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Строк дії ухвали до 26.08.2022;
-протокол обшуку від 17.08.2022 року, з якого убачається, що обшук був проведений у приміщенні приватного домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане домоволодіння складається з подвір`я будинку, літньої кухні та інших господарських приміщень. Так будинок складається з чотирьох кімнат, веранди, ванної кімнати та горища. Так на горищі, серед речей та мішків виявлено два предмети коричневого кольору, зовні схожих на пачки для набоїв. Відкривши вказані пачки виявлено, що в них знаходяться предмети, зовні схожі на патрони калібру 5,45 з маркуванням «278.88». В кожній пачці виявлено по тридцять таких патронів, інших речей, предметів чи документів не виявлено;
-клопотання про дозвіл на обшук від 20.07.2022 року у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_15 та на праві власності належить ОСОБА_73 (1/4), ОСОБА_74 (1/4), ОСОБА_75 (1/4), ОСОБА_76 (1/4);
-ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року про надання дозволу на проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_15 та на праві власності належить ОСОБА_73 (1/4), ОСОБА_74 (1/4), ОСОБА_75 (1/4), ОСОБА_76 (1/4);
-протокол обшуку від 17.08.2022 року, з якого убачається, що обшук був проведений у хаті, яка складається з 6-ти кімнат і ванної кімнати, літньої кухні, двох сараїв, двох майстерень. Обшук проводився першочергово у кожному з приміщень. Так під час обшуку у пічці хати документ на 1 аркуші під назвою: «Путєвой лист № 518». В літній кухні виявлено білий мішок в якому лежали 13 патронів в заводській упаковці, що ймовірно є частиною бойового заряду. Маркування (написано нерозбірливим почерком): «Д (написано нерозбірливим почерком)» БН-546, Л52-Д20, МК20, 2ЗС (2 ЗСМ), НДГ 3 16/1, 1/90П, 5-90-П. Окрім того, на (написано нерозбірливим почерком) хати виявлено білий пакет з речами, де виявлено 2 упаковки з предметами, схожими на патрони калібром 5,45 мм. (написано нерозбірливим почерком) шляховий лист № 518 від 22.02.2022 в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони рф на 1 арк.;
-протокол огляду від 24.08.2022 року, з якого убачається, що протоколом огляду встановлено: шляховий лист №518 від 24.02.2022 в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони РФ, на 1 арк., виписаний на авто марки КАМАЗ 43114, реєстраційний номер НОМЕР_2 . У вказаному документі містяться рукописні написи, заповнені кульковою ручкою чорного і синього кольорів. Також, на вказаному листі міститься мокра печатка круглої форми В/Ч НОМЕР_1 Міністерства оборони РФ;
-постанову про визнання документом від 24.08.2022 року;
-характеризуючи матеріали ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра КНП ІРР «Іванківської ЦРЛ» не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо;
– протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.08.2022 року;
-постанову про залучення захисника від 17.08.2022 року;
-ордер, доручення, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_13 ;
-повідомлення про підозру ОСОБА_15 від 17.08.2022 року;
-клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_15 ;
– ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18.08.2022 про застосування до підозрюваного ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів;
-постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 13.09.2022 року, реєстр виділених матеріалів.
В судовому засіданні ОСОБА_15 вину не визнав, та зазначив,що 24 лютого 2022 року вранці він ще збирався на роботу, та почув постріли, потім на телефон прийшло повідомлення що в Україні розпочалась війна. Вийшовши на вулицю зі сторони Поліського району, було чутно постріли. Він поїхав до центру села, там вже ОСОБА_18 , ОСОБА_20 інші чоловіки прибирали підвал покинутої школи та облаштовували його. Він почав їм допомагати, коли майже все було готово, повернувся додому, зібрав сім`ю і перевіз у підвал школи, куди зійшлися більша половина села. Село Сидоровичі було під постіним обстрілом та майже все село сиділо в підвалі. Вдень люди трохи розходились по домівках, а на ніч повертались ночувати у підвал. Вночі, точно не знає коли, українська техніка була розбита, а вже вранці більшість людей пішли подивитись. Він та ОСОБА_27 під`їхали до колони розбитої техніки, де люди вже майже її рознесли, але ОСОБА_27 відібрав у людей п`ять автоматів, одного дав йому.Зазначив,що ОСОБА_27 бувне довго,якось швидкосам виїхавіз села. У ОСОБА_15 залишився один автомат, який був захований в дровнику. З російськими військовими він спілкувався. Одного разуколи військовівиловлювали чоловіківта привелидо лікарні,де подивилисьїх телефониале зрештоювідпустили. Ще раз коли вони визначали, то по дорозі, зустріли одного військового, той обшукав машину та відпустив їх. Приблизно 04 чи 05 березня 2022 року більшість мешканців вийшли з підвалу, оскільки там було холодно і якось вже трохи все притихло. ОСОБА_18 запропонував йому та його сім`ї перейти жити до будинку його матері, бо її будинок знаходився поблизу школи. В селі блок постів не було, а були на околиці села. В період окупації він носив чорну куртку та чорні штани. Він знав, що камуфляж носити заборонено. ОСОБА_77 під час окупації, вів себе неадекватно, тому його зв`язали, щоб він не натворив поганих справ, його не били. Мати його була присутня, коли він був зв`язаний, вона його не могла заспокоїти. Він бігав по селу, ходив часто до розбитої коли та розносив її. З ОСОБА_27 в них були дружні стосунки, вони не сварились. Приблизно 10 чи 11 березня 2022 року він виїхав вперше та вивіз дружину, дітей та сестру дружини, та повернувся за іншими односельчанами, оскільки дорога була тяжка і потрібно допомагати один одному. Виїжджаючи в Житомирську область, натрапили на Українських військових, розповіли звідки вони та що там робилось, показали на планшеті всі точки базування які знали. Однією машиною виїхати не можливо, потрібно їхати колоною. Коли їхали, їх зустріли два солдата обшукали та відпустили. Російські військові ходили до ОСОБА_78 постійно. В нього також був ще один автомат, який йому дав ОСОБА_79 , на випадок, якщо російські військові почнуть приставати до дівчат. Вказаний автомат в нього побув одну добу, потім він його відніс назад ОСОБА_80 , який з братом заховали, оскільки на наступний день вони виїжджали. Їхати зі зброєю було зовсім не розумно. Перед виїздом у нього відбулась сварка з ОСОБА_20 з приводу того, що він не хотів збирати сестру, а хотів забрати свою вівчарку і тому місця в машині не було, тому він не витримав та вистрілив в гору.
На уточнюючіпитання, зазначив, що ОСОБА_81 зустріли вночі, він ніс бензин,та вони йому повідомили, що бензин більше не потрібен, тому занеси його назад, та ОСОБА_82 не хотів нести і залишив бензин у ОСОБА_18 . В подальшому бензин повернули. Зазначив,що зросійськими військовимивін неходив тане спілкувався. В ОСОБА_27 на фермі були російські військові, та більшість часу ОСОБА_23 та ОСОБА_24 проживали у ОСОБА_27 . В подальшому Сокол взяв у ОСОБА_19 машину і поїхав, а ОСОБА_23 та ОСОБА_24 пішли по домівках. Після того, більшість мешканців поїхали, а ОСОБА_23 залишався та дивився за господарством. Коли відносив автомат ОСОБА_17 , то ховав його під курткою, військових поблизу не було. Автомат ховали ОСОБА_45 та його брати. Після окупації приїхав ОСОБА_27 і хотів, щоб він йому повернув автомат, він сказав що відав на потреби ЗСУ. Потім приїхали СБУ та почали його бити, стріляти, він дістав автомат та віддав їм. Інші автомати що були в ОСОБА_19 повернули після деокупації нашим військовим.
Допитані в судовому засіданні свідки захисту.
Допитана в судовому засіданні 21.10.2024 року свідок ОСОБА_83 показала суду, що працює у відділенні поліції №1 Вишгородського РУП, та 24 лютого 2022 р. була вдома в селищі Іванків Вишгородського району Київської області. Близько обіду, зв`язавшись з керівником, яке повідомило, що на роботу виходити не потрібно. Маючи на утриманні малолітню дитину та матір похилого віку, вирішила після обіду поїхала до матері в село Сидоровичі Вишгородського району Київської області, оскільки там має господарство та в селі спокійніше. 25 лютого 2022 року в селі почались обстріли та вибухи, горіла трава цілу ніч. По чуткам почалась зачистка села армією російської федерації. Дочекавшись світанку тобто, 26 лютого 2022 року із сусідами, взявши продукти та теплий одяг вони пішли у підвал покинутої школи, де заздалегідь жителі села підготували там все для перебування. Їм було відомо, що більшість односельчан знаходяться там в підвалі. В підвалі вони пробули близько тижня, після того ситуація трохи стабілізувалась. ОСОБА_84 зв`язували ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , через те, що ОСОБА_82 поводив себе неадекватно, а саме бігав по селу, знімав російську техніку. Йому всі намагались пояснити, що це не безпечно не тільки для нього, а для всіх, бо він ходив по селу та повертався до підвалу, де перебувало майже все село. Він не розумів що російські військові могли прийти і розстріляти всіх. Одного разу, щоб він заспокоївся його зв`язали, та згодом відпустили. Мама його була присутня під час того як його зв`язували, та нічого не казала, всі намагались його заспокоїти. Коли його відпустили, вона просила щоб він ходив з нею та допомагав по господарству. Російські військові забороняли топити печі у будинках, пояснювали це тим, що ми можемо подавати якісь знаки нашим військовим. Поводили вони себе дуже обережно, оскільки не знали чого очікувати він окупаційних військ. Місцеві жителі могли пересуватися селом, однак робили це дуже обережно. Чекали коли окупанти поїдуть в другому напрямку і швиденько могли піти до свого господарства, щоб нагодувати худобу, потім так само швидко назад до школи (у підвальне приміщення). Блок постів російських в селі не було, тільки поза межами села. Комаренка вона бачила перебуваючи в окупації в підвалі школи. Він допомагав облаштовувати підвал, приносив воду, дрова, продукти та зробили буржуйку, щоб якось можна було обігрівати приміщення. Допомагали всі один одному. В селі проживають більшість людей похилого віку. Відомо по слухах, що російській військові приходили в будинку та забирали речі з шафи та техніку, яка була у людей. Була ситуація, що вона йшла з мамою нагодувати худобу та по дорозі зустріли військового рф. Вони зупинись та запитали чи можна пройти. Він дозволив, і вони пішли по своїх справах. На початку окупації не бачила ОСОБА_27 . Десь числа 26 лютого 2022 року ОСОБА_27 з`явився біля школи зі своїми різноробочими ОСОБА_24 та ОСОБА_23 . Приїхали на машині «Нива», оранжевого кольору із зеленим. Він привіз зброю та хотів, щоб люди пішли оборонятись, та казав, що якщо почує російську мову то буде стріляти, після чого пропав. В якийсь момент люди, хто мав машини та змогу, почали виїжджати з села. Рано в ранці поки російській військові об`їходили село з іншого боку можна було проскочити. Комаренко, як і більшість вивіз свою родину. Не виїхали люди які мали господарство або не могли виїхати. Всі в селі знають, що ОСОБА_77 трохи хвора дитина, та він їздив з росіянами на БТР махаючи рукою ніби щось показуючи. ОСОБА_17 бачила тільки в темному цивільному одязі. Напряму він не спілкувався з російськими військовими. ОСОБА_17 не закликав для прийняття російської влади та повалення української і не вчиняв інші дії які могли розцінюватися як державна зрада. ОСОБА_17 їй допомагав по господарству, як і всі чоловіки які проживають в селі.
Допитаний в судовому засіданні 21.10.2024 року свідок ОСОБА_85 показав суду, що на початку повномасштабного вторгнення він перебував в селі та бачив ОСОБА_86 . До підвалу не ходив, та міг спостерігати за всім що відбувається з вікна будинку. Автомобілі не їздили, тільки росіяни пересувались на автомобілях. ОСОБА_87 не гуляли по вулицях, тишком проходили до своїх господарств. Після того як їх звільнили, ОСОБА_17 не агітував за росію. Інших дій які могли значити що ОСОБА_46 зрадив Україні не було.
Допитана в судовому засіданні 21.10.2024 року свідок ОСОБА_88 показала суду, що ОСОБА_17 в період окупації бачила. Він з родиною з 25 по 27 лютого 2022 року прийшли в підвал, так як вважали, що там безпечніше. На початку, були сильні обстріли села та околиці, було чути вибухи. ОСОБА_86 вона бачила біля школи, він допомагав населенню приносив воду, дрова. Вони зробили саморобну грубку, щоб опалювати приміщення, та двері, які до цього були відсутні в приміщенні. ОСОБА_89 з іншими громадянами по черзі караулили, щоб інші могли відпочити. За весь період окупації ОСОБА_86 вона бачила, декілька разів. Їх будинки, знаходяться на одній вулиці, тому вона могла бачити його. ОСОБА_47 був одягнений в темні спортивні штани, кофта також темна, взутий у кросівки чи валянки. Якихось білих пов`язок або знаків на одязі не було. Зброї також вона в нього не бачила. ОСОБА_17 не агітував проти української влади та не закликав до прийняття російської. Пересуватись селом було можливо, але всі робили це обережно. До обіду перебуватись було страшно, бо близько сьомої години ранку солдати рф їздили на БТРах або танками, інколи було чути обстріли. Блок постів в самому селі не було, знає що був блокпост на початку села. Ляхевича, Салімського, ОСОБА_27 вона знає. Неподалік біля неї будинок будинок. Вона бачила як ОСОБА_24 їздив з російськими військовими на БТР. ОСОБА_27 бачила напевно 26 чи 27 лютого 2022 року, оскільки він приходив до школи та приносив зброю. ОСОБА_17 невчинив жоднихдій,які бмогли свідчитищодо поваленняукраїнської державності. ОСОБА_17 разом із ОСОБА_18 бачила пізно ввечері, після того, як вони повернулись коли вивезли свої родини. Вони йшли вулицею, напевно добре випивші, йшли вулицею та співали гімн України. Під час окупації всі люди по тихеньку, щоб нікому не попастися чужому на очі ходили пішки, Комарекно і ОСОБА_18 також. ОСОБА_23 бачила на БТР, він на її думку добровільно спілкувався зі російськими воєнними. Вони під`їжджали, кликали його, щоб той їхав з ними.
Допитаний в судовому засіданні 21.10.2024 року свідок ОСОБА_90 показав суду, що 25 або 26 лютого 2022 року, він зі своєю сім`єю перейшли в підвал старої школи. В підвалі він бачив ОСОБА_86 який також був зі своєю сім`єю. ОСОБА_17 відлучався так як і всі люди, щоб нагодувати свою худобу. ОСОБА_17 був одягнутий в темний теплий одяг без якихось пов`язок інших кольорів, та інших поміток в нього також не було. Зброї також в нього не було. Закликів щодо «руського миру» від нього не було. ОСОБА_46 допомагав населенню приносив дрова, воду, поки вони перебували в підвалі школи. На його думку ОСОБА_47 не вчиняв жодних дій якіб могли розцінюватися як державна зрада. ОСОБА_24 , ОСОБА_23 та ОСОБА_27 він знає, вони працівники ферми яка належить ОСОБА_27 . В період окупації він їх не бачив.
Допит інших свідків обвинувачення прокурор вважає недоцільним, та просив суд їх не допитувати.
У відповідності до статті 129Конституції України та статті 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні – є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
За змістом статей 21, 22, 30 КПК України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.
Відповідно до статті 25КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.
У відповідності до статті 91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення); 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно дочастини другоїстатті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межамирозумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.
Доказування – це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.
З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінально процесуальномукодексі України вказано: «Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».
Оцінюючи зібрані органом досудового розслідування та представлені суду стороною обвинувачення докази, які перевірені в даному судовому провадженні та безпосередньо досліджені судом, суд приходить до таких висновків.
З урахуванням норм статей 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів в подальшому надає оцінку доказам у їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості та взаємозв`язку, щодо недопустимості окремих з них, та прийшов до наступних висновків.
Протокол обшуку від 17.08.2022 року відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України, суд визнає недопустимим доказом, оскільки він отриманий з суттєвим порушенням вимог КПК України.
Так, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 26.07.2022 року надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_15 та на праві власності належить ОСОБА_73 (1/4), ОСОБА_74 (1/4), ОСОБА_75 (1/4), ОСОБА_76 (1/4).
Відповідно до ч. 10 ст. 236 КПК України, обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.
У протоколі обшуку зазначено інформацію про пакування знайдених під час обшуку предметів, а також вказано про проведення його відеофіксації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.
Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 106 КПК України, до складу слідчої дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.
Так, в судовому засіданні був оглянутий додаток до протоколу обшуку, а саме відеозапис ходу обшуку за місцем проживання ОСОБА_15 . На зазначеному відеозаписі відображено хід проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_15 , який проводиться всупереч вимог КПК, під час проведення обшуку в одній з кімнат, де було виявлено (розшукано) «путевой лист рф» відеозапис не зафіксував, саме процес виявлення та вилучення доказів (документів), а саме відкриття дверцят грубки, вміст грубки (дрова, зола, папір, сміття), які не зафіксовано на відео наявність «путевой лист рф», який в подальшому був там виявлений, а лише слова учасника слідчої дії про його виявлення.
Отже,на відеозаписіне зафіксованочастину такоїслідчої діїяк обшук,а самепроцес відшукуванняпредметів.Тобто колегіясуддів прийшладо висновкупро визнаннявказаного доказуяк протокол обшуку від 17.08.2022 року відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимим, оскільки він отриманий з суттєвим порушенням вимог КПК України.
Крім того, під час перегляду відеозапису, колегія суддів звертає увагу н дії оперативних працівників (прокурора), який жестами пальців рук (руки) дає вказівку оператору здійснювати відео в іншому боці (стороні, місці) кімнати, після чого камера відводиться, а вже за кілька секунд, які не потрапили на відео, оперативний працівник повідомляє про знахідку, а саме «путевой лист рф».
Слід зазначити, що відшуканий документ по своїй суті не має доказового значення.
У відповідності до практики ККС ВС (справа № 759/4148/17, постанова від 22.08.23) форма державної зради – надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України – полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
Зміст складу державної зради згідно обвинувачення ОСОБА_15 полягає в умисному діянні:
– умисне налагодження контакту з військовослужбовцями росії в період окупації с.Сидоровичі Київської області, а саме з 24.02.2022 року приблизно до 01.04.2022 року;
– будучи озброєним, здійснював цілодобове патрулювання селом, тим самим, контролював переміщення територією села місцевих мешканців, які могли збирати та збирали інформацію щодо місць розташування блок-постів збройних сил рф.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_91 , ОСОБА_90 , ОСОБА_85 , ОСОБА_88 беззаперечно підтвердили, що з 24 лютого 2022 р. майже всі мешканці села Сидоровичі Вишгородського району Київської області перебували у підвальному приміщенні, яке розташовано в центрі села, яке було облаштовано як укриття. В підвалі вони пробули близько тижня, після того ситуація трохи стабілізувалась та була можливість виходити по своїх домівках, для того, щоб нагодувати худобу. Місцеві мешканці поводили себе дуже обережно, оскільки не знали чого очікувати він окупаційних військ. Місцеві жителі могли пересуватися селом, однак робили це дуже обережно. Блок постів російських в селі не було, тільки поза межами села. Вказані свідки бачили обвинуваченого ОСОБА_15 перебуваючи в окупації в підвалі школи, він допомагав облаштовувати підвал, приносив воду, дрова, продукти та зробили буржуйку, щоб якось можна було обігрівати приміщення. Допомагали всі один одному. Комаренка бачили тільки в темному цивільному одязі: к напряму не спілкувався з російськими військовими, не закликав для прийняття російської влади та повалення української, не вчиняв інші дії, які могли б бути розцінене як зрада державної влади. Покази вказаних свідків є послідовними та узгоджуються матеріалами справи.
Колегія суддів звертає увагу, що свідок ОСОБА_91 є діючим працівником поліції, а саме відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, та пройшовши окупацію російських загарбників, надалі продовжує виконувати свої професійні обов`язки по захисту держави, а тому колегія суддів, визнає ці наміри послідовними, логічними, які узгоджуються з іншими та матеріалами справи.
Аналізуючи покази свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , убачається, що вони не узгоджуються з показами інших свідків, оскільки суперечать один одному, не дивлячись на те, що вказані свідки перебували в одному місці. З їх показів свідків встановлено, що війна їх застала на фермі, де вони працювали у Сокола, прийшли військові рф, відібрали телефони, документи, та після того, як український снайпер застрелив військового рф, їм дали можливість разом з ОСОБА_27 залишити ферму на коні (хоча свідок ОСОБА_27 стверджував, що залишав ферму на авто). Вони втрьох доїхали до села, де проживали з їх показів на різних вулицях, тобто в різних місцях. Не наче одного разу бачили ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у стані алкогольного сп`яніння зі зброєю, які співали гімн України. Разом з тим, свідки зазначають, що, будь яких дій, які б свідчили про державну зраду, ОСОБА_17 не вчиняв та таким, а саме «зрадником» вони його не вважають.
Колегія суддів звертає увагу, що саме свідок ОСОБА_24 безпосередньо неодноразово «катався» на БТРі з військовими рф, що підтверджено показанням інших свідків.
Щодо показів неповнолітнього ОСОБА_20 , який був допитаний під присягою, в присутності матері та педагога спеціаліста, який пояснив, що між ним та ОСОБА_17 і ОСОБА_18 був конфлікт, однак не зазначивши причини конфлікту, підтвердив, що ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , діяли в інтересах села та мирних жителів, забираючи у нього телефон на який, останній фільмував російську військову техніку, та у разі його викриття. Щодо вчинення ОСОБА_17 дій які вказували на його співпрацю з рф, ОСОБА_20 категорично відповів «ні», таких дій ОСОБА_17 не вчиняв.
Даючи оцінкупоказам ОСОБА_50 ,колегія суддівзвертає увагуна те,що їїпокази єнелогічними тане послідовними,оскільки,з їїпоказів убачалось,що вонає особою похилого віку, має на утриманні паралізованого чоловіка, біля якого, вона була фактично щохвилини. Незважаючи на постійних догляд за хворим чоловіком, у неї вистачало часу на спостереження за ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , які патрулювали село разом з солдатами рф зі зброєю, стріляли по будинках, жили на широку ногу та ні в чому собі не відмовляли, що її обурювало. З цього можна дійти висновку, що ОСОБА_92 мала образу, заздрість, а тому надала такі покази в судовому засіданні.
Крім того, на запитання учасників процесу, про можливість підтвердження своїх показів із застосуванням психо-фізіологічної експертизи (поліграфу), свідок ОСОБА_50 категорично відмовилася, обґрунтовуючи свою відмову тим, що вона не є підозрюваною у цій справі. Хоча КПК України і не передбачає проведення даної експертизи із застосуванням поліграфу, але якщо свідок дає достовірні і правдиві покази, то така категорія відповіді ставить під сумніви достовірність наданих показів.
Щодо показів свідка ОСОБА_16 , який під час допиту постійно кричав, висловлювався брутальною лайкою, як в бік сторони захисту так і колегії суддів та обурювався поставленими питаннями, слід зазначити таке. З показів наданих у судовому засіданні, останній зазначав, що війна його застала в с.Сидоровичі. В подальшому пояснює, що приблизно 26 лютого 2022 року він та його наймані працівники ( ОСОБА_24 , ОСОБА_23 ) покинули ферму, побачивши (зустрівши) солдат рф. Того ж дня, він приїхав до с.Сидоровичі, до школи, де в підвальному приміщенні переховувались жителі села, та агітував всіх стати до збройної оборони села. В подальшому від зазначає, що протягом декількох днів, він спостерігав виключно за ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Після того, як ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , як він стверджує, кожного ранку, о сьомій годині у супроводі солдат рф патрулювали село, обстріляли його будинок, він вирішив евакуюватися. З показів ОСОБА_27 , слідує, що він на фермі з солдатами рф не перебував, не контактував, допомоги не надавав. Разом з тим, його покази спростовуються показами свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які зазначали, що окупація для них та ОСОБА_27 розпочалася на фермі, де вони до початку березня, фактично для військових рф носили воду, копали яму під сміття тощо. А свідок ОСОБА_27 під час судового розгляду, повідомив, що лише на другий чи на третій день війни він з ОСОБА_24 і ОСОБА_23 прийшли на ферму, подивилися, що поруч військові рф, дочекалися обстрілу і втекли назад в село і що з представниками рф, він не контактував взагалі.
Колегією суддів убачається, що покази ОСОБА_27 повністю не узгоджуються з показаннями ОСОБА_23 , ОСОБА_24 і ОСОБА_20 , а свідчать про наявність його якась особливу зацікавленость у притягненні до кримінальної відповідальності ОСОБА_17 . З показів ОСОБА_27 , ОСОБА_23 , та ОСОБА_24 , всі троє жили на фермі з російськими військовими, годували їх, виконували вказівки, ходили під наглядом військових рф по фермі, та біля амбулаторії в центрі с.Сидоровичи, вказаних свідків військові рф не шикували і не допитували, дали безперешкодно та без жодного пострілу залишити ферму, давши на збори 10 хвилин.
Колегія також звертає увагу, що свідки ОСОБА_24 і ОСОБА_23 були підлеглими ОСОБА_27 (його найманими працівниками), ОСОБА_92 його родичкою, а малолітній ОСОБА_20 мав конфлікт з ОСОБА_27 , а тому ці свідки обвинувачення тим чи іншим способом були між собою пов`язанні, та в якійсь мірі перебували в залежності від ОСОБА_27 , та один від одного, надають різні, а де і спірні покази.
Крім того, проживаючи в селі під час окупації, будучі, як вони стверджують в судовому засіданні свідками «співпраці» ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з військовими рф, вони жодному із жителів цього села не повідомили про цю обурливу ситуацію, що є нехарактерним для сільської місцевості загалом, та для ситуації окупації зокрема.
Правова позиція ЄСПЛ у справі «C.O. v. GERMANY» від 17.09.2024, заява № 16678/22https://t1p.de/gtgh1
ЄСПЛ наголосив, що якщо факти, пов`язані із залученням третіх осіб, мають бути викладені в рішеннях кримінальних судів, суди повинні уникати надання більшого обсягу інформації, ніж це необхідно для оцінки юридичної відповідальності тих осіб, які є обвинуваченими у справі, що розглядається в суді.
У цій справі кримінальні суди утрималися від будь-яких висновків щодо «вини» заявника.
Суд вважав, що, посилаючись у письмових рішеннях на заявника як на «окремо обвинувачену особу», кримінальні суди підкреслювали той факт, що вони не були покликані визначати вину заявника, а, відповідно до положень національного кримінально-процесуального законодавства, були зацікавлені лише в оцінці кримінальної відповідальності обвинувачених у рамках розглядуваного провадження. Крім того, Суд зазначає, що заяви кримінальних судів в кінцевому підсумку не мали жодного преюдиціального впливу на провадження проти заявника.
З огляду на вищевикладене, Суд зробив висновок, що оскаржувані твердження в мотивувальних частинах рішень судів у не мали жодного преюдиціального ефекту і, таким чином, не порушували принцип презумпції невинуватості.
Відповідно, відсутнє порушення п.2 ст.6 Конвенції.
Щодо вказаного кримінального провадження слід зазначити, що є два окремих кримінальних провадження відносно ОСОБА_18 та ОСОБА_17 за ч.2 ст. 111 КК України, однак вони розглядались окремо, а тому колегія суддів була позбавлена можливості допитати обох обвинувачених та свідків в рамках одного провадження, надавши в подальшому їм обґрунтований висновок. Хоч на обговорення і було винесено питання щодо об`єднання зазначених проваджень в одне, для повноти та об`єктивності розгляду справи, однак така ініціатива суду, не була підтримана сторонами кримінального провадження.
Колегія суддів, допитавши обвинуваченого, свідків та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про те, стороною обвинувачення не було надано достатніх доказів того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, вчинено обвинуваченим, а тому він підлягає виправданню виходячи з наступного.
На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень статті 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме; діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_93 не доведено склад кримінального правопорушення.
Стаття 10КПК України встановлює рівність всіх перед законом і судом.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути» повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Таку позицію висловлює Пленум Верховного Суду України в Постанові № 9 від 01 листопада 1996 року(з наступними змінами) “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” в п. 18, а відповідно до п. 19 цієї ж постанови, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної декларації прав людини та ст.14Міжнародного пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.
При цьому, суд враховує, що однією із засад судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129 Конституції України).
Принцип змагальності конкретизовано і в ст.22 КПК України, якою також встановлено, що під час кримінального провадження суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
У справі «Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Відповідно до ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим.
Відповідно до ст. 373 КПК України, вирок може бути обвинувальним або виправдувальним.
Згідно з ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тож будь-які припущення, думки, догади, якими б вони привабливими не були і кому б вони не належали, при вирішенні питання про вину особи доказами не можуть бути і значення не мають. Вони можуть бути використані лише для висунення версій, але не для обґрунтування вини. Такі припущення лише підтверджують сумнів, а він має бути витлумачений тільки на користь обвинуваченої особи.
Така позиція знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 №5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 цієї постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
Згідно із зазначеною постановою, виправдувальний вирок постановляється: за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв`язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо.
Виправдувальний вирок постановляється судом у випадках передбачених ст.284та373 КПК України.
П.3 ч.1 ст.373КПК України також встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення з постановленням виправдувального вироку у даній справі, суд також бере до уваги обов`язок дотримуватися розумних строків розгляду справи.
При цьому, суд зважає на практику Європейського суду, зокрема на справу ” Федорченко та Лозенко проти України” (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, де Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити “поза розумним сумнівом” причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів, а також на справу “Зароченцев проти України” (Заява N 39327/06) 10 січня 2013 року, де Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з незабезпеченням національними органами розгляду справи упродовж розумного строку.
Згідно з положеннями 4,1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у раз», якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору «належності» допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_94 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у статті 62 Конституції України, виправдати.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74 КК України,ст.ст.368,370-371,373-376КПК України, суд
УХВАЛИЛА:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати невинуватим та виправдати за частиною другою статті 111 КК України, на підставі пункту 3 частини першої статті 373КПК України у зв`язку з недоведеністю що в його діях є склад кримінального правопорушення.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_15 після набрання вироком законної сили скасувати.
Письмові речові докази, залишити у матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, протягом 30 днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подання апеляції – після прийняття рішення Київським апеляційним судом.
Копія вироку прокурору, захисникам, обвинуваченому вручається негайно після закінчення судового засідання.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
Залишити відповідь