13 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, у справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, який діє в інтересах дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Суди встановили, що ОСОБА_7 (мати) та ОСОБА_1 (батько) позбавлені батьківських прав щодо дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Діти перебувають на первинному обліку служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради як такі, що позбавлені батьківського піклування та до досягнення повноліття за ними було збережено право користування неприватизованим житлом, зокрема квартирою, в якій вони проживали разом з батьками до настання обставин, за яких діти залишились без батьківського піклування.
Позивач зазначав, що органом приватизації виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради здійснено приватизацію квартири, власником якої є батько дітей ОСОБА_1.
Посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 квартиру, право користування якою збережено за дітьми, позбавленими батьківського піклування, внаслідок чого порушено житлові та майнові права дітей, орган опіки та піклування просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив. Судові рішення мотивовані тим, що оскільки діти позбавлені батьківського піклування та мають відповідні гарантії права на житло, тому дії відповідачів щодо укладення договору купівлі-продажу без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування є такими, що призвели до порушення гарантованих дітям прав на користування зазначеною квартирою.
Переглядаючи справу, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та звернув увагу на таке.
Діти – члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частини друга, третя статті 18 Закону України «Про охорону дитинства»).
При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним (частина друга статті 59 СК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 248 СК України дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім’ї, має право, зокрема на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала.
Згідно з частинами першою–третьою статті 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування за місцем знаходження житла дітей несуть відповідальність за збереження зазначеного у частині першій цієї статті житла і повернення його дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа після завершення терміну перебування у сім’ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.
До відібрання дітей у батьків вони проживали у квартирі, яка є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, за ними як за дітьми, позбавленими батьківського піклування, збережено право користування житлом та відповідно до чинного законодавства їм гарантовано особливий захист і допомогу з боку держави.
У статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей, подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Оскільки правочин щодо відчуження спірного житлового приміщення на момент його укладення потребував згоди органу опіки та піклування, укладення оспорюваного договору суперечить інтересам дітей, які мають статус дітей, позбавлених батьківського піклування, порушує їх охоронювані законом житлові права на квартиру, право користування якою за ними зберігається протягом усього часу перебування у відповідних закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї незалежно від того, чи проживають діти у жилому приміщенні, з якого вибули.
Верховний Суд зазначив, що орган опіки та піклування може звертатися до суду з позовом про визнання недійсним правочину, який суперечить правам та інтересам дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 214/65/20 (провадження № 61-5155св23) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/119872566.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
