09 липня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_8 , представника власника майна ОСОБА_9 , власника майна ОСОБА_10 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Генерального прокурора ОСОБА_11 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024041650001048, –
ВСТАНОВИВ:
На розгляд слідчого судді надійшло клопотання Генерального прокурора ОСОБА_11 про накладення арешту на майно, вилучене 24.06.2024-25.06.2024 в ході огляду приміщення – вестибюлю житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , в якому фактично проживає ОСОБА_8 , а саме на:
– мобільний телефон чорного кольору «IPHONE 15Pro MAX» без ідентифікаційних ознак (пошкоджений);
– мобільний телефон темно-синього кольору «IPHONE» IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 (пошкоджений);
– ноутбук «Macbook Air 13», с.н. C02DG19MMNHR .
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024041650001048 від 20.06.2024 за підозрою ОСОБА_12 у незаконному позбавленні волі людини та у катуванні, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, ОСОБА_8 у незаконному позбавленні волі людини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 30.07.2019 «Про результати виборів народних депутатів України у одномандатному виборчому окрузі № 219» ОСОБА_8 обраний народним депутатом України та є народним депутатом IX скликання.
Так, 20.06.2024 приблизно о 13 год. 45 хв. народний депутат України ОСОБА_8 та ОСОБА_12 разом із іншими невстановленими озброєними особами, одягненими у військову форму без знаків розрізнення, перебували за адресою: АДРЕСА_2 , де до них підійшов ОСОБА_13 та поцікавився підставами перебування окремих із цих осіб зі зброєю у громадському місці, на що ті відмовилися повідомляти останньому причини та підстави їх перебування за вищевказаною адресою, у зв`язку із чим між ними та ОСОБА_13 виник словесний конфлікт.
В подальшому, під час словесного конфлікту між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , у останнього виник раптовий умисел на незаконне позбавлення волі ОСОБА_13 .
Водночас, усвідомлюючи, що для забезпечення позбавлення волі ОСОБА_13 необхідно мати фізичну, у тому числі чисельну перевагу над потерпілим, ОСОБА_8 , користуючись тим, що ОСОБА_12 та інші невстановлені особи виконують його вказівки, наказав останнім незаконно позбавити потерпілого ОСОБА_13 волі, тобто протиправно перешкоджати обирати за своєю волею своє місце знаходження та тримати потерпілого в тому місці, де він знаходитися не бажає, тим самим вступив у попередню змову з ОСОБА_12 та іншими невстановленими на даний час особами, які усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, надали згоду на вчинення злочину у складі групи осіб.
Після цього, приблизно о 13 год. 50 хв., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та інші невстановлені на даний час особи за вказівкою ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, наблизились до ОСОБА_13 та діючи узгоджено, цілеспрямовано, фізично оточили останнього, таким чином шляхом блокування його руху, штовханини, застосуванням фізичної сили та чисельної переваги, унеможливили подальше пересування ОСОБА_13 проти його волі.
В подальшому ОСОБА_12 та інші невстановлені на даний час особи, виконуючи вказівку ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільного умислу, спрямованого на незаконне позбавлення волі ОСОБА_13 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, в ході фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого застосували до нього фізичну силу, яка виразилась у нанесенні не менше двох ударів руками та удушення руками шиї ОСОБА_13 , тим самим подавивши волю останнього до опору.
Не зупиняючись на досягнутому, на виконання вказівки ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , діючи спільно з невстановленими на даний час особами, продовжуючи спільні злочинні дії, направлені на незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_13 , що супроводжувалися заподіянням фізичних страждань, усвідомлюючи, що вони не мають права позбавляти волі іншу особу, всупереч вимогам статей 3, 29, 33 Конституції України, умисно, протиправно, застосували до ОСОБА_13 спеціальний засіб – металеві кайданки, унеможливили здійснення опору останнім та незаконно позбавили ОСОБА_13 проти його волі можливості вільно пересуватися і вибирати місце свого перебування, і таким чином протягом близько 20 хвилин незаконно утримували потерпілого на вулиці за вказаною вище адресою, де ОСОБА_13 знаходитись не бажав.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями, що полягали в незаконному позбавленні волі людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
За результатами проведеного розслідування прокурором, за дорученням Генерального прокурора, повідомлено ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
З метою забезпечення збереження та попередження можливості знищення та відчуження речових доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_8 , слідчим ГСУ ДБР 24.06.2024 прийнято рішення в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України про необхідність проведення огляду до постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду в приміщенні вестибюлю житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому фактично проживає ОСОБА_8 , що за адресою АДРЕСА_1 .
Так, в період з 23 год. 57 хв. 24.06.2024 по 01 год. 50 хв. 25.06.2024 проведено огляд вестибюлю житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому фактично проживає ОСОБА_8 , що за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
– мобільний телефон чорного кольору «IPHONE 15Pro MAX» без ідентифікаційних ознак (пошкоджений ОСОБА_8 );
– мобільний телефон темно-синього кольору «IPHONE» ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 (пошкоджений ОСОБА_8 );
– ноутбук «Macbook Air 13», с.н. C02DG19MMNHR .
Указані предмети поміщено в спеціальний сейф-пакет Державного бюро розслідувань №S2014907 та спеціальний пакет сірого кольору із пояснювальним написом та опечатано.
Огляд вказаного приміщення проводився до постановлення ухвали слідчого судді як невідкладна слідча дія, у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, у зв`язку з наявністю невідкладного випадку, пов`язаного із врятуванням майна, а саме речей та документів, які містять відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких здійснюється в межах кримінального провадження.
Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.
У судовому засіданні 05.07.2024 прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання з викладених у ньому підстав. Зазначив, що до органу прокуратури не надходили матеріали, що підтверджують належність вилученого ноутбука іншій особі, відтак на даний час у органу досудового розслідування немає підстав вважати, що останній належить не підозрюваному. У зв`язку з вказаним, з метою отримання доказів у кримінальному провадженні вказаний ноутбук було вилучено. На думку сторони обвинувачення, на ньому може зберігатися інформація, яка має істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Згідно повідомлення про підозру ОСОБА_12 та інші особи виконували вказівки підозрюваного ОСОБА_8 , а тому є підстави вважати, що в месенджерах на ноутбуці можуть знаходитися відповідні листування. Вилучені мобільні телефони належать безпосередньо ОСОБА_8 , ним же були пошкоджені, відтак є достатні підстави вважати, що на них може зберігатися інформація, яку підозрюваний намагався приховати і яка свідчить про вчинення кримінального правопорушення, відтак такі телефони являються доказами у кримінальному провадженні. Враховуючи, що вилучене майно належить народному депутату України, клопотання про арешт майна було подано Генеральним прокурором в порядку ч. 2 ст. 482-2 КПК України.
Слідчий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Зазначив, що сторона обвинувачення не вказала, яку саме доказову базу несуть вилучені речі, а також не надала підтверджень щодо фактичної відповідності вилученого майна критеріям речових доказів. Сам факт визнання речовим доказом не є підставою для накладення арешту на вказане майно. Органом досудового розслідування не було встановлено фактичних власників вилученого майна, ноутбук було вилучено з підстави, що він знаходився на дивані, де до цього сидів ОСОБА_8 , натомість в самому протоколі огляду вказана конкретна особа, якій належить цей ноутбук. У клопотанні відсутнє обґрунтування, які саме докази намагається зберегти або віднайти сторона обвинувачення з вилучених речей. Якби навіть орган досудового розслідування посилався на необхідність віднайти в мобільних телефонах відеозаписи події, то таких відеозаписів достатньо і в Інтернет-просторі. Вважає намагання накласти арешт на мобільні телефони нардепа України тиском з боку сторони обвинувачення для доступу в тому числі матеріалів, що містять державну таємницю та містяться на вказаних телефонах, зокрема, спілкування з іншими представниками державної влади, представниками західних партнерів тощо. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника.
Представник власника майна ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_9 заперечував проти клопотання прокурора в частині накладення арешту на вилучений ноутбук, зазначивши, що останній є власністю ОСОБА_10 . Вказав, що остання проживає постійно за адресою: АДРЕСА_4 , зазначене житло орендує у безпосереднього власника квартири ОСОБА_14 відповідно до договору найму житлового приміщення від 27.08.2023. 24.06.2024 в будинку за вказаною адресою було відключено електропостачання, для зарядження власного ноутбука MackBook Air в корпусі рожевого кольору ОСОБА_10 вийшла до вестибюля будинку, де працював генератор. ОСОБА_10 розташувалась за загальним столом у вестибюлі, на столі поклала свій ноутбук, який приєднала до розетки поруч зі столом. В цей же час за столом розмістились інші сусіди, які також вийшли до вестибюля підзарядити свою техніку. Приблизно о 22-00 год. до вестибюля увійшли працівники ДБР, вони наказали нікому не чіпати свою техніку зі стола та повідомили, що її буде вилучено. У свою чергу ОСОБА_10 повідомила працівникам ДБР про те, що рожевий ноутбук належить її, а також те, що вона не знайома ні з ким із сусідів, які перебували у вестибюлі. На прохання працівників ДБР вона усно повідомила пароль від ноутбуку. Працівники ДБР відкрили ноутбук, переглянули його зміст, також вони підключали до ноутбуку свої флеш накопичувачі, що зафіксовано на відеозаписі. Незважаючи на це, ноутбук будо вилучено. Проте, будь-яких документів щодо вилучення ноутбуку власнику не надано. Протокол, яким вилучено ноутбук, на підпис ОСОБА_10 не надано. Вилучений ноутбук ОСОБА_15 не має жодного відношення до кримінального провадження. 27.06.2024 до офісу Генерального прокурора та ДБР подано заяву про повернення безпідставно вилученого майна, однак жодних відповідей не отримано, на допит ОСОБА_10 ніхто не викликав. Вилучення майна ОСОБА_10 проводилось без ухвали суду з відповідним дозволом на вилучення майна, відтак вилучений ноутбук фактично є тимчасово вилученим майном. Вказаний ноутбук вочевидь не підпадає під ознаки майна, зазначеного в ч. 2 ст. 167 КПК України. Будь-яких доводів та доказів про те, що на вилученому ноутбуку міститься інформація, зазначена у ч. 2 ст. 168 КПК України, яка обґрунтовує його вилучення, органом досудового розслідування не надано. ОСОБА_10 є добросовісним набувачем майна та не є підозрюваною у кримінальному провадженні. Щодо твердження прокурора, що у органів прокуратури були відсутні дані про належність ноутбуку не підозрюваному, а іншій особі, зазначив, що в самому протоколі огляду вказано, що вилучений ноутбук належить ОСОБА_10 . При цьому, в свою чергу орган досудового розслідування не надав підтвердження належності ноутбука ОСОБА_8 . Крім того, працівниками ДБР було вилучено ноутбук всупереч вимогам ч. 2 ст. 168 КПК України.
Прокурор зазначив, що на момент проведення огляду у вестибюлі ЖК дійсно було вимкнено світло, однак там було багато столів, а тому твердження адвоката ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_10 прийшла і сіла за цей стіл до ОСОБА_8 , не спростовують доводи сторони обвинувачення. Між врученням ОСОБА_8 повідомлення про підозру, клопотання про застосування запобіжного заходу та початком проведення огляду (10-15 хв.) у останнього була можливість поспілкуватися з присутніми в холі особами (що він і робив), відтак є підстави вважати, що ноутбук належить йому та був переданий іншій особі, щоб ввести в оману слідство. Щодо тверджень адвоката ОСОБА_6 про те, що на вилучених носіях інформації зберігаються виключно відеозаписи, які вже є в загальному доступі, вказав, що доказом є не тільки відеозаписи, а і приватне спілкування, про що вже зазначалося. Згідно підозри, у осіб виник раптовий умисел, але тривалість дій, з моменту початку вчинення неправомірних дій до фактичного позбавлення волі потерпілого, тривало приблизно 25 хв., відтак не виключається, що організація певних дій була вчинена за допомогою переписки в різних месенджерах. Вказані обставини необхідно перевірити, в тому числі шляхом проведення судових експертиз в експертних установах, куди вилучене майно було передано.
У судовому засіданні 05.07.2024 оголошено перерву для надання слідчим, прокурором відеозаписів вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру та проведення огляду, з метою перевірки доводів сторін.
У судовому засіданні 09.07.2024 досліджено вказані відеозаписи.
Після дослідження відеозаписів захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що на момент вилучення майна не було відповідної ухвали слідчого судді, не було оцінки критеріїв речових доказів. Стороною обвинувачення не зазначена мета такого арешту, яку інформацію або докази планується отримати з вилученого майна. З протоколів огляду, долучених до клопотання, в яких було оглянуто загальнодоступні телеграм-канали, вбачається, що в ході події ОСОБА_8 не користувався жодними мобільними терміналами. КПК України не уповноважує слідчого виносити постанову про визнання речовим доказом, слідчий суддя має надавати оцінку критеріям речових доказів. Постанова про призначення експертизи була винесена лише через 10 діб з дня вилучення майна, остання в матеріалах клопотання відсутня. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні даного клопотання.
Захисник ОСОБА_7 підтримав думку адвоката ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав позицію своїх захисників.
Власник майна ОСОБА_10 зазначила, що вилучений ноутбук належить їй. 24.06.2024 в ЖК за місцем її проживання вимкнули світло, тому вона пішла у вестибюль зарядити ноутбук, потім прийшов ОСОБА_8 і ще один сусід, вона сиділа окремо на дивані, бо там була єдина розетка, яка дотягувалася до столу. Коли прийшли працівники ДБР вона сиділа не на дивані, бо пішла говорити по телефону. В ході огляду неодноразово говорила слідчому та прокурору, що надає їм пароль від ноутбука, дозволяє його оглянути, скопіювати інформацію, однак просила повернути його, оскільки наступного дня має іспит.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя надходить до наступних висновків.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024041650001048 від 20.06.2024 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України.
В період часу з 23-57 год. 24.06.2024 по 01-50 год. 25.06.2024 на підставі ст. ст. 233, 237 КПК України проведено огляд вестибюлю ЖК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , в якому фактично проживає ОСОБА_8 , в ході якого виявлено та вилучено:
– мобільний телефон чорного кольору «IPHONE 15Pro MAX» без ідентифікаційних ознак (пошкоджений);
– мобільний телефон темно-синього кольору «IPHONE» IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 (пошкоджений);
– ноутбук «Macbook Air 13», с.н. C02DG19MMNHR /а. м. 134-138/.
05.07.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа №757/30088/24-к) надано дозвіл слідчим слідчої групи та прокурорам, які входять до складу групи прокурорів, у кримінальному провадженні №12024041650001048 на проведення огляду вестибюля житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , в якому фактично проживає ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення:
– мобільного телефону чорного кольору «IPHONE 15Pro MAX» без ідентифікаційних ознак (пошкоджений ОСОБА_8 );
– мобільного телефону темно-синього кольору «IPHONE» IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 (пошкоджений ОСОБА_8 );
– ноутбуку «Macbook Air 13», с.н. C02DG19MMNHR .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як вбачається з матеріалів клопотання, є достатні підстави вважати, що мало місце кримінальне правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні №12024041650001048. ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Під час повідомлення ОСОБА_8 про підозру він розбив об стіл два мобільні телефони. З огляду на викладене, є достатні підстави вважати, що вилучені в холі, в будинку за місцем проживання ОСОБА_8 мобільні телефони можуть мати значення речових доказів у провадженні. Так, за обставинами кримінального провадження інкримінований ОСОБА_8 злочин за ч. 2 ст. 146 КК України вчинено за попередньою змовою групою осіб, відтак вилучені мобільні телефони можуть містити листування зі співучасниками та підлягають комп`ютерно-технічній експертизі для з`ясування, чи зберегли останні на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. В подальшому, у разі непідтвердження експертизою наявності на вилучених телефонах інформації, що стосується вчинення кримінального правопорушення, може бути вирішено питання про їх повернення, шляхом скасування накладеного арешту, як такого, в якому відпала потреба. Іншим шляхом перевірити, чи наявні значима для слідства інформація в матеріалах провадження, неможливо, оскільки, як вказаного вище, мобільні телефони були пошкоджені ОСОБА_8 .
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_16 від 04.10.2023 вилучені в ході обшуку 24.06.2024-25.04.2024 вестибюлю ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 (в якому фактично проживає ОСОБА_8 ) речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024041650001048.
Таким чином, слідчим прийнято процесуальне рішення про визначення статусу вилученого майна як речових доказів, вказане процесуальне рішення оформлене у відповідності до ст. 110 КПК України.
Поряд з тим, матеріалами клопотання не підтверджується, а слідчим та прокурором у судовому засіданні не доведено, що вилучений в ході огляду ноутбук належить підозрюваному ОСОБА_8 та має значення речового доказу у кримінальному провадженні, що на даний час розслідується, містить інформацію, яка може бути використана в якості доказів в межах даного провадження, та за допомогою вказаного ноутбука може бути досягнуто завдання кримінального провадження. Твердження ОСОБА_10 та її адвоката ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_10 проживає у ЖК «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_4 , та 24.06.2024 заряджала у вестибюлі ЖК свій ноутбук «Macbook Air 13», с.н. C02DG19MMNHR , не спростовано.
Відеозаписом огляду місця події підтверджується, що ОСОБА_10 в ході цієї слідчої дії повідомила пароль від ноутбуку, слідчий отримав доступ до інформації, яка міститься на ноутбуці, оглянув його та зазначив, що оскільки не має спеціальних знань, зокрема для відшукання видалених повідомлень тощо, прийнято рішення про його вилучення.
Слідчий суддя також враховує, що огляд місця події відбувався 24.06.2024, розгляд клопотання про арешт майна відбувається 09.07.2024. Оскільки доступ до ноутбука власником не обмежено (пароль доступу надано слідчому), в період з 24.06.2024 по 09.07.2024 слідчий був не позбавлений можливості оглянути вказаний ноутбук, в тому числі із залученням спеціаліста (для отримання інформації, чи дійсно вказаний ноутбук може належати ОСОБА_17 ), та, у разу необхідності, виготовити за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів, із залученням спеціаліста, копії інформації, що міститься в комп`ютерній системі, для подальшого дослідження такої інформації в цілях кримінального провадження.
Проте, станом на час розгляду даного клопотання слідчим, прокурором не доведено наявність достатніх підстав вважати, що вилучений ноутбук належить ОСОБА_17 , містить інформацію, що має значення для розслідуваного кримінального провадження, та були підстави для призначення експертного дослідження вказаного ноутбука, а відтак не доведено і наявності достатніх підстав для його арешту.
Отже, вивчивши клопотання та матеріали, що долучені в його обґрунтування, надавши їм оцінку, слідчий суддя вважає наявними підстави для часткового задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучені речі (окрім ноутбука) з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження цього майна.
Також слідчий суддя вважає, що вказаний арешт буде розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, за ухвалою слідчого судді, суду у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, –
УХВАЛИВ:
Клопотання – задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 24.06.2024-25.06.2024 в ході огляду приміщення – вестибюлю житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з а адресою: АДРЕСА_1 , в якому фактично проживає ОСОБА_8 , а саме на:
– мобільний телефон чорного кольору «IPHONE 15Pro MAX» без ідентифікаційних ознак (пошкоджений);
– мобільний телефон темно-синього кольору «IPHONE» IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 (пошкоджений);
В іншій частині в задоволенні клопотання – відмовити.
Вилучений в ході огляду приміщення – вестибюлю житлового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» з а адресою: АДРЕСА_1 , в якому фактично проживає ОСОБА_8 , ноутбук «Macbook Air 13», с.н. C02DG19MMNHR – повернути власнику – ОСОБА_10 , про що повідомити слідчого суддю.
Ухвала підлягає негайному виконанню, може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
