У випадку звернення з позовом про виключення відомостей з актового запису про народження дитини самої дитини, яка досягла повноліття та вважає відповідача своїм біологічним батьком, який у момент зачаття та народження дитини не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, а запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено на підставі статті 54 КпШС України, оскільки мати на час народження дитини перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, позов підлягає розгляду судом по суті згідно з частиною другою статті 53 КпШС України.
13 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за його позовом до ОСОБА_2, третя особа — Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини.
Суди встановили, що батьками позивача записано ОСОБА_4 та ОСОБА_3
ОСОБА_1 народився під час спільного проживання його матері ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2. Оскільки на час народження його мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, його батьком було записано останнього.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 померли.
Згідно з висновком експертного дослідження, складеним фахівцем у галузі судово-медичної генетичної ідентифікації, вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складає величину не менше ніж 99,9 %, за вимогами Другого міжнародного симпозіуму з ідентифікації людини біологічне батьківство вважається доведеним.
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом та просив визнати ОСОБА_2 його батьком та виключити оспорені відомості про батька з актового запису про народження дитини, внесеного на підставі статті 52 КпШС України, тобто на підставі запису про шлюб батьків.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач обрав неналежний і неефективний спосіб захисту
порушеного права, а позов не ґрунтується на вимогах законодавства України.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, виснував про відсутність правових підстав для розгляду позовних вимог по суті, оскільки передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства (частина друга статті 53 КпШС України) є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Проте позивач народився у осіб, які перебували в шлюбі, при цьому згідно зі статтею 54 КпШС України батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них. Отже, положеннями КпШС України було унормовано можливість установлення батьківства в судовому порядку, у тому числі за заявою самої дитини після досягнення нею повноліття, лише у разі, коли запис про батька дитини у книзі записів народжень здійснено за вказівкою матері.
Верховний Суд, переглядаючи справу, не погодився з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
З’ясовуючи зміст частини другої статті 53 КпШС України, чи встановлюється тут вимога про обов’язкову наявність у Книзі реєстрації народжень запису про батька дитини, вчиненого за вказівкою матері, саме на момент вирішення судом питання про прийняття позову до розгляду (що не врегульовано нормами чинного законодавства), необхідно враховувати частину десяту статті 10 ЦПК України, згідно з якою забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Неможливість визнання батьківства у такому випадку не залежить від волі та бажання ймовірного біологічного батька, а також дитини, яка досягла повноліття, а перебуває у залежності лише від умов, визначених законодавцем, за яких особа може подавати відповідний позов.
Відсутність регулятора, що визначав би правило поведінки позивача, який є самою дитиною та вважає відповідача своїм біологічним батьком, у зазначеному випадку сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, широке тлумачення якого свідчитиме про порушення права особи на доступ до правосуддя.
У системній сукупності із відсутністю заборони застосування частини другої статті 53 КпШС України у випадку, коли дитина народилася у чоловіка та жінки, які у шлюбі не перебували, а запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено на підставі статті 54 КпШС України, оскільки мати на час народження дитини перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, немає нормативних перешкод для визнання батьківства за рішенням суду.
Верховний Суд зазначив, що у випадку звернення з позовною заявою самої дитини, яка досягла повноліття та вважає відповідача своїм біологічним батьком, який в момент зачаття та народження дитини не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, а запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено на підставі статті 54 КпШС України, оскільки мати на час народження дитини
перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, позов підлягає
розгляду судом по суті згідно з частиною другою статті 53 КпШС України, а тому
висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з посиланням на відсутність права на визнання батьківства у порядку частини другої статті 53 КпШС України є передчасним.
У зв’язку із наведеним Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 381/2025/23 (провадження № 61-18720св23) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117685911
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
