16 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 15/471-б (ЄДРСРУ № 115061536) досліджував питання щодо закриття провадження у справі з підстав перевищення 12-місячного терміну ліквідаційної процедури.
Так, згідно з пунктом 9 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом.
Ліквідація боржника – це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
(!!!) Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Тобто КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство, чинним на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.
Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута.
Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).
Верховний суд зауважує, що суд повинен контролювати стадійність та тривалість процедур у справах про банкрутство:
а) через скарги на дії ліквідатора,
б) розглядаючи та затверджуючи звіти ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.
Процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких, вступаючи в провадження у справі, наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленими характером відносин неплатоспроможності. Передусім це пояснюється особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство, кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, у тому числі правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.
Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій, направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами, направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство – задоволення (погашення) його вимог.
Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі.
Зважаючи на конкретні обставини справи (її складність, неодноразову заміну арбітражних керуючих у справі, діяння інших учасників справи щодо виконання ліквідатором свої повноважень, продовження ліквідатором дій щодо виявлення майнових активів боржника та їх реалізації), колегія суддів вважає, що виключно посилання на довготривалий строк ліквідаційної процедури не зумовить захисту прав кредиторів у цій справі та не дає підстав для закриття провадження у справі.
Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що дійсно КУзПБ містить норму про 12 місяців тривалості ліквідаційної процедури, натомість закон не встановлює закінчення такого строку як підставу для закриття банкрутства, оскільки цей строк може бути збільшено з огляду на поведінку учасників (оскарження судових рішень), особливості самого боржника тощо.
Окремо КУзПБ регулює інститут скарг на дії/бездіяльність ліквідатора та містить право зацікавлених учасників провадження клопотати перед судом про заміну ліквідатора (частина четверта 4 статті 28 КУзПБ)
Як зазначалося вище, тривалість ліквідаційної процедури, особливо суб`єкта реальної економіки, може бути більше 12 місяців і, зазвичай, так воно і є.
Тому аби вимагати закриття провадження у справі про банкрутство з мотиву довготривалості ліквідаційної процедури, слід встановити, чим викликана така тривалість, чи є обґрунтовані аргументи можливості її скорочення/усунення ліквідатора тощо, що має з`ясовуватися у межах провадження за скаргою на дії/бездіяльність ліквідатора
Такий порядок необхідний з огляду на чисельність учасників банкрутства, ймовірну суперечливість їх інтересів та необхідність визначення меж втручання держави у процедуру банкрутства.
ВИСНОВОК
Законом не передбачено закриття провадження у справі про банкрутство з підстав перевищення 12-місячного терміну ліквідаційної процедури, оскільки цей строк може бути збільшено з огляду на поведінку учасників (оскарження судових рішень), особливості самого боржника тощо, але кредитор вправі ОБҐРУНТОВАНО вимагати закриття провадження у справі про банкрутство з мотиву довготривалості ліквідаційної процедури.
Матеріал підготовлено адвокатом Євгенієм Морозовим.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
