У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Потерпілий у кримінальному провадження: виклики для адвоката», лектором якого виступив адвокат Олександр Кудрявцев.
Під час вебінару лектор сфокусував увагу на розкритті наступних питань:
Набуття статусу потерпілогоЦивільний позивач та відповідач у кримінальному процесіВідшкодування майнової шкодиЗбирання доказів потерпілим та його представникомПодання позову у кримінальному провадженніВідшкодування моральної шкоди
За ч. 1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути:
а) фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди,б) юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55 КПК).
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК).
В одній зі своїх постанов ВС зазначив, що з огляду на вимоги ст. 86 КПК України обґрунтованими виявилися висновки місцевого суду про те, що протокол прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 27 лютого 2018 року (а. с. 70, т. 1) є недопустимим доказом, оскільки у вказаному протоколі відсутній підпис представника потерпілого про попередження його про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 383 КК України, що суперечить вимогам кримінального процесуального кодексу (постанова ККС/ВС від 09.04.2020 р. справа № 752/7047/18).
Розглядаючи процесуальний статус цивільного позивача у кримінальному процесі, Олександр Кудрявцев відзначив, що зазвичай цивільний позивач співпадає з потерпілим, оскільки потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК).
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 61 КПК права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право:
(1) підтримувати цивільний позов;(2) відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення;(3) збільшити позовні вимоги.
Так, у постанові від 16.09.2020 року по справі № 569/713/18 Верховний Суд зробив висновок, що КПК не обмежує потерпілого у зміні цивільного позову, в тому числі й збільшенні його розміру. Відтак, збільшення позовних вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди під час розгляду справи по суті шляхом прийняття відповідної заяви ґрунтується на вимогах закону. Аналогічну правову позицію Верховний Суд також висловив у постанові від 14.09.2021 року у справі № 395/875/19.
Розкриваючи питання особливостей звернення із цивільним позовом у кримінальному провадженні, лектор зауважив на двох важливих моментах:
Цивільний позов пред’являється до особи, яка вже має певний процесуальний статус (підозрюваний/обвинувачений);Цивільний позов пред’являється до початку судового розгляду.
Окремо адвокат сфокусував увагу на аналізі особливостей відшкодування майнової та моральної шкоди. У питаннях, що стосуються відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, потрібно звертатися до Цивільного кодексу України (далі – ЦК) у частині деліктних правовідносин.
Олександр Кудрявцев підкреслив, щоб довести розмір майнової шкоди у корисливих злочинах потерпілим слід діяти наступним чином:
скористатися способом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК – самостійно подати докази. У цій ситуації варто надавати докази окремою заявою слідчому під розпис, через канцелярію під штамп.скористатися способом, передбаченим п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК, – ініціювати проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків.
Щоб довести розмір майнової шкоди у злочинах, які спричинили розлад здоров’я, потерпілий може у порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК самостійно подати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Для цього необхідно:
Зберігати документи, що підтверджують оплату за лікування та придбання ліків;Враховувати, що ліки мають співпадати з призначенням;Не сплачувати кошти за лікування на рахунок благодійних організацій.
Довести моральну шкоду можна двома способами:
І. провести психологічне дослідження потерпілого, отримати висновок психолога (п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 93 КПК, п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
ІІ. Не проводити психологічне дослідження потерпілого, а виходити з того, що потерпілий у будь-якому випадку страждає від вчиненого щодо нього злочину (постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 709/1173/17).
Аналізуючи питання відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, Олександр Кудрявцев запропонував на розгляд адвокатської спільноти дві постанови Верховного Суду у справах про ДТП:
Постановою від 27.07.2021 року у справі № 431/1397/20 Верховний Суд змінив судові рішення попередніх інстанцій, оскільки з урахуванням наявності договору страхування відповідальність у певних межах була покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність, так і на страхову компанію. Отже, рішення суду про стягнення із засудженого моральної шкоди в повному розмірі без урахування відповідальності страховика суперечить вимогам Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому суд зменшив суму відшкодованої із засудженого моральної шкоди на суму, яка мала бути стягнута зі страхової компанії відповідно до закону;
Постановою від 10.12.2019 року у справі № 199/6524/18 Верховний Суд залишив в силі рішення попередніх інстанцій, якими потерпілому було відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки він не пред’явив позовні вимоги до страхової компанії, обачливо залученої судом до справи. Верховний Суд, зокрема, зазначив, що якщо позовні вимоги не пред’явлено до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком у межах страхових сум і винуватцем ДТП. Тому відмова у задоволенні позовних вимог із роз’ясненням потерпілому та його представнику права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами є обґрунтованою.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
