Як в окупованому Криму переслідують адвокатів за роботу з родинами українських полонених і політв’язнів, яких Росія тримає у тюрмах на півострові?
Відповіді на це питання надала адвокат Дар’я Свиридова під час етеру Громадського радіо.
“Щодо статусу цих адвокатів, то можна сказати, що держава визначилась, прийнявши в 2014 році відповідний закон № 1207. Він з великою назвою — «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Дія цього закону в подальшому була поширена на всі окуповані і анексовані Російською Федерацією території. Він каже про те, що, будь-які органи, акти, документи, які створюються окупантом в порушеннях законів України на окупованих територіях, не мають жодних правових наслідків.
Відповідно, виходячи з однієї з ключових норм цього закону, ми можемо робити висновок, що будь-які структури адвокатського самоврядування, зокрема які створені на цій території в порушення українського законодавства — згідно законодавства Росії — так само Україна не визнає і не визнає наслідки їх діяльності. Але не визнавати той факт, що на цій території встановлено окупаційний режим, що цю територію анексовано, на цій території Росія створила свої незаконні суди та правоохоронні органи, неможливо. Ми про це кажемо, це фіксується міжнародними місіями, це фіксується Україною, зокрема в рамках кримінальних проваджень, і досліджуються документи, які створюються незаконним структурами. Як і факт роботи адвокатів на цій території і захист ними прав наших громадян, так само є фактом, який ми не можемо ігнорувати, не дивлячись на те, що це визначається нашим законодавством.
Тому на цій території дійсно продовжують свою діяльність українські адвокати. Зокрема, на цій території здійснюють діяльність ті адвокати, які отримали право на ведення такої діяльності вже в умовах окупації за російським законодавством. Серед них є адвокати — громадяни України, які були вимушені отримати право від Росії здійснювати свою адвокатську діяльність, і адвокати, які захищають наших політв’язнів в умовах окупації.
Це теж факти, які там відбуваються. Ми можемо їх ігнорувати, звичайно, але, насправді, відсутність позиції щодо цього в Україні, на мою думку, буде тільки шкодити з багатьох причин.
По-перше, оцінка діяльності адвокатів на користь наших громадян, коли адвокати захищають наших громадян в окупації, дуже важлива. Дуже важливо фіксувати факти порушення їх прав в умовах, коли вони надають такий захист. Так не менш важливим є, наприклад, фіксація і документування тих фактів, коли адвокати в умовах окупації діють на шкоду клієнтам і співпрацюють з ФСБ.
На момент окупації у Криму було понад 1700 адвокатів. Це громадяни України, які мали статус українських адвокатів. Після початку окупації півострова станом на останні пару років, за даними правозахисних організацій, залишилося на території Криму біля 800 адвокатів — громадян України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність за українським законодавством. Всі інші або припинили свою адвокатську діяльність, або залишили свою територію.
Що стосується російських адвокатів, то, за даними правозахисних організацій, за час окупації на територію Криму було переміщено з території Росії біля 100 адвокатів. І це складає біля 10% з усіх адвокатів, які здійснюють свою роботу у Криму.
Ті українські адвокати, які залишилися на території Криму, безумовно, вимушені були, по-перше, отримати російський паспорт, без якого там неможливо жити і який ми не визнаємо, а, по-друге, отримати дозвіл від Росії на здійснення адвокатської діяльності в Криму. Не виконавши ці дві умов, будь-який український адвокат просто не міг здійснювати свою роботу в умовах окупації.
Тому, звичайно, всі українські адвокати, які сьогодні продовжують свою роботу на цій території, вимушені були і отримати паспорт, і отримати російське свідоцтво про можливість здійснювати свою діяльність, і взаємодіяти з російськими структурами — ходити в окупаційні суди, взаємодіяти з незаконно створеними правоохоронними органами. З точки зору українського законодавства, це у подальшому може бути оцінено як потенційне кримінальне правопорушення, на жаль.
Я б не поділяла адвокатів на якихось активних чи неактивних. Є адвокати, які просто продовжили свою роботу, як і більшість цивільного населення в умовах окупації. Є адвокати, які, на жаль, добровільно і про активно співпрацюють з органами ФСБ. Таких адвокатів, на мою думку, меншість, ми про них знаємо і фіксуємо такі випадки, коли самі жертви заявляють про це. Імена цих адвокатів відомі, ми їх називаємо і їх потрібно називати.
І є адвокати, які активно працюють у чутливих складних справах, здебільшого щодо переслідування політичних в’язнів, тобто громадян України, які переслідуються окупаційною владою з політичних мотивів — чи то за свою проукраїнську позицію, чи за активну громадську позицію, чи за приналежність до тієї чи іншої національної спільноти, як то представники кримськотатарської громади. Йдеться також і про цивільних та військовополонених, які були затримані на новоокупованій території і вивезені на територію Криму.
Але кількість адвокатів, які здійснюють захист по таких справах, невелика. Це, насправді, дуже легко пояснюється, адже адвокати, які працюють по таких чутливих справах, захищають полонених, захищають осіб, які переслідуються з політичних мотивів, журналістів, які працювали в окупованому Криму, самі останні роки стають об’єктами політично мотивованих переслідувань з боку окупаційної влади. Такі адвокати піддаються арештам, піддаються незаконним затриманням, таких адвокатів позбавляють ліцензії в окупованому Криму. На офіси таких адвокатів неодноразово здійснювалися напади. Проти таких адвокатів розгорталися дискредитуючі кампанії у підконтрольних Кремлю ЗМІ на окупованих територіях, де цих адвокатів фактично ототожнювали з клієнтами і називали «адвокатами терористів», «адвокатами диявола».
Тобто ми фіксуємо чисельні переслідування саме цих адвокатів, які фактично просто здійснюють свою професійну діяльність відповідально, фахово, з дотриманням професійних стандартів. І, на жаль, це має, безумовно, дуже сильний охолоджуючий ефект на будь-якого адвоката, який працює, бачить, як цькують його колег, як переслідують, арештовують його колег. Зокрема, у травні 2022 року, коли вже було повномасштабне вторгнення, переслідування суттєво загострилось, і трьох адвокатів, які самі прийшли захищати інших затриманих адвокатів, яких заарештували за те, що вони намагалися публічно висвітлити ситуацію із затриманими — як дотримуються, не дотримуються їх прав, теж затримали. Це адвокати — Назім Шейхмамбєтов, Айдер Азаматов, Еміне Авамілєва, яка, до речі, є заслуженою юристкою України. Вони отримали від 5 до 8 діб адміністративного арешту.
Для мене очевидно і це має бути офіційна позиція, зафіксована на рівні нормативно-правових актів — всі адвокати, які залишилися працювати на окупованій території, точно не мають піддаватися кримінальному переслідуванню за сам факт того, що вони залишилися працювати.
Така публічна позиція України сприяла б тому, щоб у адвокатів у Криму було менше страхів та охолоджуючого ефекту, про який я кажу. Бо мало того, що їх переслідує Росія, їм незрозуміло, яка буде позиція України після деокупації у зв’язку із тим, що вони були вимушені залишитися і працювати за законодавством РФ.
Також Україною має напрацьовуватися позиція щодо того, як буде персонально оцінена діяльність тих чи інших осіб, які співпрацювали з окупаційними структурами. Ця оцінка має бути індивідуальною і враховувати негативні наслідки як для держави Україна, національної безпеки, так і для порушень прав людини і воєнних злочинів, які могли вчинятися внаслідок діяльності тієї чи іншої особи.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
