Кожний бізнесмен бажає, щоб його підприємство відрізнялось від конкурентів і мало конкурентну привабливість перед своїми потенційними клієнтами. Деякі підприємці користуються цілими маркетинговими і піар агенціями, розроблюючи певні стратегії по просуванню своїх послуг або товарів. Однак, при обранні будь-якої стратегії все починається однаково із розроблення логотипу. Докладається чимало зусиль для створення унікальної та привабливої «картинки», такої щоб одразу запам’ятовувалась та асоціювалась з певною компанію і її діяльністю. Ця «картинка», цей логотип є не чим іншим, як торгівельною маркою, або знаком для товарів і послуг, що безумовно, також потребує захисту від посягань недобросовісних конкурентів.
З ЧОГО ПОЧАТИ?
Як театр починається з гардеробу, так і захист свого логотипу, своєї торгівельної марки починається з державної реєстрації та отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг. Тільки при наявності документа державного зразка можна з впевненістю стверджувати, що цей логотип належить конкретній особі, фізичні або юридичній.
Отже, першим і основним способом захисту торгівельної марки, на розроблення якої, як правило витрачається чимало часу та коштів, в разі залучення спеціалістів певних галузей, по її розробленню та просуванню – є державна реєстрація.
ПЕВНІ ХИТРОЩІ
Звертаючись за реєстрацією торгівельної марки не слід обмежуватись лише зображенням чи словесним позначенням, краще використовувати комбінацію із малюнку (графічне зображення) та слова або словосполучення. Також для більш ефективного захисту, наприклад, в судовому порядку краще реєструвати торгівельну марку за декількома класами Міжнародного класифікатора товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП). Непоодинокі випадки, коли торгівельні марки реєструють за всіма класами. Це пов’язано, зокрема, з тим, коли при зверненні до суду із позовом про заборону використання позначення, зареєстрованого за певними класами МКТП судом буде встановлено, що позначення відповідачем використовується у зовсім іншому сегменті ринку. Такі обставини можуть призвести до відмови у задоволенні позову.
Наявність свідоцтва на знак товарів та послуг надає його власнику виключне право дозволяти використання торгівельної марки або, навпаки, заборонити її використання, а також розраховувати на відшкодування шкоди, що завдало неправомірне використання торгівельної марки. Виключно правовласники мають можливість вчиняти дії проти осіб, які порушують їх права і компенсувати збитки, які були спричинені внаслідок цих порушень.
Отже, напрошується висновок, що реєстрація торгівельної марки як спосіб її захисту, породжує не тільки права у її власника, але і певні обов’язки – запобігати неправомірному використанню торгівельної марки, а також слідкувати за належним використання торгівельної марки в разі надання права на її використання іншій особі за відповідним договором.
Власник свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) має виявляти порушників та вживати заходи із усунення таких порушень.
КЛАСИКА ЖАНРУ
В разі виявлення такого порушника, який неправомірно використовує торгівельну марку видаючи її за свою власну, чи імітуючи її зображення, словесне позначення просуває власний аналогічний товар чи послуги прямими обов’язком власника є розпочати дії, які направлення на припинення зазначеного порушення. Іноді доцільним є направлення претензії порушнику, а не одразу звернення до суду, адже особа може виконати вимоги претензії добровільно після отримання такої. В цьому разі власник торгівельної марки заощадить час та грошові кошти на судові витрати. Звісно, якщо вимоги претензії виконані не були і порушення продовжує тривати без звернення до суду не обійтись.
Власник торгівельної марки, звертаючись до суду із захистом своїх порушених прав, що прямо пов’язано із захистом своєї торгівельної марки, а не рідко і репутації, іншими словами, «доброго імені» виробника або надавача певних послуг може вимагати заборонити «кривднику» будь-яке використання свої торгівельної марки.
ІДЕМО ДО СУДУ. А ЩО ПРОСИТИ?
Цивільним кодексом України (стаття 16) та Господарським кодексом України (стаття 20) передбачені класичні способи захисту порушених прав. Крім загальних, способів захисту порушених прав, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачені спеціальні, виходячи з правової природи правовідносин.
Так, найчастіше, суд просять заборонити нанесення зображення торгівельної марки на товар, його упаковку, етикетку, бірку тощо, заборонити використовувати зображення торгівельної марки у рекламі, в тому числі використовувати зображення марки у мережі Інтернет, заборонити та вилучити з обігу такий товар.
Порушенням прав власника торгівельної марки також вважається її використання без згоди власника в доменних іменах. В цих випадках суд просять визнати дії особи по використанню доменного імені таким, що порушує право інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, припинити делегування регістраторами доменних імен, в яких неправомірно використовується знаки для товарів і послуг чи їх складові, зобов’язати регістратора припинити технічне обслуговування такого доменного імені, зобов’язати регістратора пере делегувати доменне ім’я власнику свідоцтва для товарів і послуг тощо.
Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» закріплено, що на вимогу власника свідоцтва на знак для товарів і послуг порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Не рідко зустрічаються випадки, коли зареєстрована колись торгівельна марка взагалі не використовується чи не використовується вже довгий час, оскільки, наприклад, втратила свою актуальність для власника. Такі «сплячі» торгівельні марки часто заважають активним суб’єктам господарської діяльності у просуванні своїх товарів чи послуг на ринку. В такому випадку, особа, яка бажає використовувати дуже схожу, чи, навіть, аналогічну торгівельну марку, може звернутись до суду із позовом про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, тобто свідоцтва «неактивної» торгівельної марки. Такі дії, також є способом захисту прав особи на торгівельну марку. Право на звернення до суду із вказаним позовом, передбачено ч. 4 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг», відповідно до якої якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. З аналізу наведеної норми закону слідує, що презумпція доказування покладається на відповідача, свідоцтво на знак для товарів і послуг якого, просять скасувати повністю або частково. Саме він повинен довести поважність причини такого невикористання. Однак, перед зверненням до суду з таким позовом все-таки слід уважно перевірити наявність обставин і впевнитись, що торгівельна марка не використовується та не передана у використанні іншій особі.
СПЕЦІАЛЬНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ТОРГІВЕЛЬНИХ МАРОК
Серед спеціальних способів захисту торгівельних марок слід відзначити визнання знака добре відомим. В цьому разі слід звернутись до положень «Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності».
Фактичні дані, які підтверджують добру відомість знака стосовно товарів і/або послуг, щодо яких він використовується, повинні бути представлені відомостями, що містяться у відповідних документах.
Відповідно до «Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності», використання або будь-яке просування знака може підтверджуватися відомостями про: види маркування товарів і/або застосування знака при наданні послуг; експонування товарів на виставках, ярмарках, зокрема міжнародних і/або національних. При цьому можуть надаватись відомості про кількість відвідувачів виставки, ярмарки, площі виставочних павільйонів тощо; використання знака в рекламі; комерційне використання знака в мережі Інтернет; заходи щодо просування знака.
Інтенсивність використання знака на території України може підтверджуватися відомостями про: обсяг реалізації товарів і/або послуг, відносно яких застосовується знак; перелік регіонів України із зазначенням населених пунктів, у яких здійснювалась реалізація таких товарів і/або послуг; середню кількість споживачів товарів і/або послуг на дату, указану в заяві, яка подана для визнання знака добре відомими; коло споживачів та їх специфіку залежно від характеру товарів і/або послуг; положення виробника на ринку у відповідному секторі економіки; обсяги експорту (імпорту) товарів, щодо яких застосовується знак; цінність (вартість) знака згідно з даними річних фінансових звітів (при цьому методика оцінки знака визначається його власником).
Тривалість використання знака може підтверджуватися відомостями про дату початку використання знака та про безперервність його використання.
Рекламування знака може підтверджуватися відомостями про: способи рекламування маркованих товарів у різних засобах інформації, включаючи Інтернет; кількість споживачів такої реклами; витрати на рекламування, зокрема фінансові документи (звіти) щодо витрат на рекламу.
Відомість знака в певному колі споживачів може підтверджуватися результатами опитування з питання доброї відомості знака в Україні, проведеного дослідницькою організацією, яка спеціалізується в галузі проведення соціологічних або маркетингових досліджень.
Заявником можуть бути надані також й інші відомості, які, на його думку, свідчать про добру відомість його знака в Україні стосовно товарів і/або послуг, що ним виробляються і/або надаються.
Визнання знаку добре відомим також може слугувати інструментом, спрямованим на відновлення ділової репутації його власника, права якого були порушені.
ДОПОМОГА МИТНИЦІ У ЗАХИСТІ ТОРГІВЕЛЬНОЇ МАРКИ
Митні органи також відіграють не останню роль у захисті торгівельних марок, адже завданням митних органів, крім інших, є захист економіки держави та споживачів від потрапляння на території держави, її внутрішній ринок неякісних товарів. Митні органи здійснюють боротьбу із правопорушеннями, зокрема, із фальсифікацією продукції, незаконним використанням торгівельних марок, які визнані загально відомими, загальновизнаними. Митні органи є досить ефективним бар’єром потрапляння на ринок контрафактних і фальсифікованих товарів так і вивезення за її межі такого товару. Для цього, в Україні діє Митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності України. Власник свідоцтва на знак для товарів і послуг може звернутись до Державної фіскальної служби із заявою про сприяння захисту майнових прав. У заяві зазначається відомості про торгівельну марку, інформація про виробника товару, транспортування, ознаки тощо. Також, в разі наявності такої інформації вказують відомості про контрафактні товари. Після внесення відомостей до реєстру митні органі повинні вживати засоби з метою недопущення перетину кордону контрафактних товарів.
Однак, слід зауважити, якщо торгівельна марка була зареєстрована тільки за певним класом МКТП, то продукція іншого суб’єкта з аналогічним маркуванням, однак за іншою групою товарів (іншим класом МКТП) не буде розцінена як контрафакт, оскільки в розумінні чинного законодавства порушення прав інтелектуальної власності не відбулось. З метою недопущення таких обставин слід згадати, що реєстрацію знака для товарів і послуг не достатньо здійснювати за одним чи двома класами МКТП, як це зазначалось раніше і цій статті.
Як підсумок слід сказати, що кожна особа має право на захист свого порушеного права, зокрема, неправомірного використання її торгівельної марки. Знаючи і активно використовуючи надані нам законодавцем інструменти можна реально не допустити і захистити права на торгівельну марку, але разом із тим не слід забувати і про обов’язки належного використання таких торгівельних марок – надавати споживачам виключно якісні товари та послуги, відслідковувати та припиняти діяльність «копіювальників».
Викладені у цій статті способи захисту торгівельних марок не є вичерпними, але є найбільш популярними у своєму використанні. В залежності від торгівельної марки та способу посягання на неї, слід обирати той захист який буде найбільш ефективним, отже до цього питання слід підходити індивідуально.
Статтю підготовано для профільного видання “Юридична Газета”